ЗАКОН ТРЕБА ВИКОНУВАТИ…

Блог редактора

Майже всі залишаються на своїх позиціях.

Позиції ж такі. Райрада 8 липня, на своїй позачерговій сесії, вчетверте не прийняла очікуваного від неї згідно відповідного закону рішення про роздержавлення «Трибуни праці» та її редакції. Причина – та сама: деякі депутати пропонують, щоб редакція добровільно передала у комунальну власність району приміщення, котре перебуває – згідно офіційних документів – у неї на балансі з 24.03.1992 року. Більшість з них мовчазно підтримують цю вимогу.

Редакційний колектив пропонує такий варіант: розпочати процес роздержавлення, залишивши існуючий статус­кво будинку, в якому редакція райгазети працює вже близько 60 років. Адже ст. 9 закону про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ передбачає, що безоплатно у користування новоствореним суб’єктам господарювання (якими мають стати редакції) передається все наявне майно, крім приміщень і земельних ділянок. Тобто, будинок не стане власністю членів трудового колективу, бо роздержавлення – це не приватизація.

З яких міркувань виходить редакційний колектив? По­перше, ми не хочемо  порушувати згадуваний закон, п.3 ст. 5 якого передбачає (цитую): «З дня набрання чинності цим Законом (тобто, з 01.01.2016 р. – П.С.) і до завершення процесу реформування відповідних друкованих засобів масової інформації органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, що є засновниками (співзасновниками) редакцій, забороняється проводити операції, наслідком яких може стати відчуження майна редакцій…»

По­друге, пропонований нам потім договір оренди «хоч на 49 років» (згідно закону – не менше, ніж на 15 років) закон передбачає для приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності. Наше ж – не перебуває ні там, ні там. Й переводити його в таку категорію вже запізно: закон не дозволяє (див. цитату вище).

І по­третє: не хочемо залишати Іванківській райраді – і про це я вже писав – важіль впливу (тиску) на редакцію у вигляді цілком можливого розірвання договору оренди приміщення та виселення її звідти. Ніщо ж не зупинило її депутатів, коли вони (щоб «покарати» незговірливого редактора) прийняли нещодавно несподіване рішення: припинити дотування «Трибуни праці». Цим самим забрали вже виділені для випуску газети 60 тис. грн. на друге півріччя.

Але ж ці кошти – не персональні для Смовжа, а обов’язковий, передбачений Установчим договором співзасновників, їх внесок у забезпечення видання газети, здешевлення її для жителів району! Цим самим нинішній склад райради продемонстрував  «турботу» про своїх виборців (а точніше – байдужість до їхніх інтересів), рівень мислення депутатів.

Правда, на сьогодні не всі районні депутати впевнені у правильності своєї колективної поведінки в даному випадку. Хоч, обрані за партійними списками, тепер і мусять підпорядковуватися фракційній дисципліні в раді. Тобто, вони стали об’єктами маніпуляцій своїх керівників їхніми голосами. Не всі це бажають відчувати на собі, а тому використовують різні способи уникнути конфронтації з власною совістю – не з’явитися на сесію, коли розумієш, що буде щось не так, не брати участь у голосуванні тощо.

На цю останню, позачергову, сесію прибуло тільки 20 депутатів з 34­х. Вже троє з них проголосували за роздержавлення редакції та газети, п’ятеро – проти, решта (12) знову, як і раніше, утримались. Така от собі красномовна протидія нашому колективу, а насправді – саботаж законодавства своєї держави.

В судовій практиці України вже з’явився прецедент. Переді мною – Постанова іменем України Кам’янець­Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. В ній визнано протиправною бездіяльність Кам’янець­Подільської  райради з розгляду нею питання про реформування місцевої газети, зобов’язано її розглянути це питання на черговому пленарному засіданні й винести результативне рішення.

Суть – та ж, що і в нас: «Не підтримання Відповідачем (райрадою – П.С.) …проекту рішення (з питання роздержавлення – П.С.) свідчить про явне ігнорування ним вимог чинного законодавства, за наслідком якого існує реальна загроза призупинення визначеного законодавцем способу реформування друкованого засобу масової інформації та редакції (Позивача)».

Тобто, всі «хитрощі» типу утримався, не брав участі в голосуванні тощо судом кваліфікуються так: «Не набрання відповідної кількості голосів під час голосування Відповідачем по вказаному проекту рішення свідчить про фактичну відмову Відповідача у прийнятті рішення про вихід зі складу засновників газети «Край Кам’янецький»… у спосіб, визначений трудовим колективом Позивача»…

Що ж, будемо добиватися поваги до законів своєї держави у нашому районі й ми.

Оце такою є правда. А не ті наклепи й перекручення фактів, які опубліковані у відомій своєю бездоказовістю і суб’єктивізмом видавця газетці групою депутатів райради. Серед яких – дивний своєю поведінкою священик, котрий забув заповідь Божу: «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого». Та Бог їм суддя!

Павло СМОВЖ.