Дуже поганий і тривожний сигнал

Блог редактора

І це той сигнал, котрий свідчить: в Україні – до всіх її нинішніх негараздів – далі загострюються проблеми правового характеру. Що нікого ніде в світі до добра не приводило… Адже мова – про загрозу розвалу правової системи держави, неспроможність останньої забезпечити безумовне виконання свого законодавства. І починається все з… «риб’ячої голови»!.. Самі державні інституції дають приклад нехтування законами.

Ось найбільш близький приклад. Пам’ятаєте, що зробили з рішеннями судів по чорнобильських пенсіях? Їх колись уряд з подачі С. Тигіпка заблокував (по сьогоднішній день!..)? Що стало грубим порушенням законодавства України. І на це неодноразово вказував Європейський суд з прав людини.

Й таких прикладів ігнорування владою законів держави маємо на кожному кроці.

Про подібне нещодавно повідомила на своїй сторінці в одній із соціальних мереж інтернету й Уповноважена ВРУ з прав людини В. Лутковська. За цей факт слід сказати окремо. Бо він – ще одне свідчення серйозних негараздів у владних структурах нашої держави.

…У зв’язку із займанням у червні 2015 року наповнених паливом резервуарів у смт Глеваха Васильківського району Київської області та пожежами на торфовищах у Вишгородському, Іванківському  районах та м. Ірпінь, громадянин Р. звернувся до Міністерства екології та природних ресурсів з інформаційним запитом. У ньому він просив надати йому інформацію про рівень забруднення атмосферного повітря та про заходи з ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря в Київській області.

Не отримавши від міністерства відповідної інформації, громадянин Р. звернувся до суду за захистом свого права на інформацію. У результаті Київський окружний адміністративний суд зобов’язав міністерство надати належну відповідь на запит громадянина Р.

Крім того, судом було прийнято окрему ухвалу, в якій  ідеться про те, що екологічна інформація міністерством належним чином не узагальнюється і не оприлюднюється у зрозумілій, загальнодоступній формі.

Оскільки рішення суду на користь громадянина Р. так і не було виконано (?!), за скаргою останнього було відкрито провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

У рамках провадження працівники Секретаріату Уповноваженого здійснили перевірку наявності у міністерства запитуваної інформації.

За її результатами… не було виявлено документів, які містять таку  інформацію. Тобто, моніторинг атмосферного повітря у Київській області у період, якого стосувався запит громадянина Р., міністерством не проводився, інформація про стан атмосферного повітря від інших державних органів, служб, організацій до міністерства не надходила, бо ним… не запитувалась.

Про що свідчить все це? Про те, з одного боку, що в Україні вже сформувалась негативна для держави і суспільства практика відвертого невиконання свого ж законодавства. В т.ч.  й судових рішень. З іншого боку – що діяльність багатьох наших міністерств і відомств ще далека від тих вимог, яким вони мають відповідати сьогодні. Й нікому, фактично, до цього діла немає у «верхах». А на «низи» ніхто не звертає уваги…

От тому Омбудсмен та працівники її офісу й оприлюднили свій висновок в даному питанні – невтішний і тривожний:

«Відсутність у Міністерства екології та природних ресурсів інформації про наслідки відповідних катастроф призводить до неможливості формування ефективної державної політики щодо запобігання їх виникненню та забезпечення належного стану атмосферного повітря».

І хоч мова тут іде про один конкретний випадок, ми ж знаємо: подібне – майже  на кожному кроці!

На такому фоні хіба треба дивуватися тому, що не виконуються рішення судів (святий обов’язок у всьому світі!) десь там в Іванкові, Вишгороді чи ще деінде?

І це означає поки що єдине: що держава наша сама себе не поважає!..

А держава – це, насамперед, система структурних відомств, покликаних «держати» порядок у країні: правоохоронних, фіскальних, контролюючих, організуючих і т.д.

Проте кого в нас ставлять держати порядок? – Насірових, які замість зміцнювати бюджет розкрадають його в мільярдних масштабах! Або різних там онищенків – іванющенків – курченків, яким власть імущі вмикають «зелене світло», а закривають шлагбаум – для інших: щоб не заважали «рубати капусту». А потім роблять вигляд, що вони, «верхи», ні при чому…

В буквальному розумінні слова, детективна історія із Р. Насіровим – дуже показова. Вона засвідчила: процес боротьби з корупцією – розпочався. Але «наїзд» цей, можливо, і не вдався б до кінця, якби не сплеск активності обурених громадян. Саме під їх тиском Феміда не злукавила. Поки що…

Бідолашна Україна…

Чи не тому вона замикає нині топ-7 країн з найбільшим індексом бідності населення? Правда, роком раніше ми були в цьому рейтингу  третіми… Але з такими темпами ми ніколи не виберемося з компанії найбідніших.

У той же час деякі наші мільярдери, зокрема Ахметов, входить у число найбагатших у світі бізнесменів (за версією Bloomberg, він – у топ-500 цієї категорії землян).

От тому й констатую: подібні факти – дуже поганий і тривожний сигнал! Для держави нашої, для влади нашої, для майбутнього нашого з вами. Бо, як образно висловився один з аналітиків, якщо хтось при владі сподівається, що при сьогоднішній різниці потенціалів зрештою не спалахне потужна електрична дуга, то він погано вчився у школі…

А різниця напруги на полюсах суспільства все більшає!..

Павло СМОВЖ.