ПАЛІТРА ЛЮБОВІ ІВАНА ПРИТИКИ

Публікації Трибуни Праці

Багато  зірок на небі – багато людей на землі. У кожного з нас є шанс власною працею – фізичною, інтелектуальною, духовною – зробити своє життя  яскравим та змістовним, сягнувши тим самим висот зірок.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Тетяна ГЕРАСИМЕНКО,

директор Розважівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

ДОРОГА В ЛИСТОПАД

Івану Притиці  – письменнику,  земляку,  другу

Іване, друже, як летять літа!

Мов журавлі у вирій неминучий…

Наш полудень журбою пророста,

Сідає сонце наше поза кручі.

Минає все. Йдемо в свій листопад.

Прощаємося з літом – вже назовсім.

Опале листя. Опустілий сад,

Дощів рефрени. Осінь… Осінь…

Вже пережито більше, як прожито,

Та не журись за тим, що відбуло,

Поглянь, як щедро половіє жито,

Посіяне тобою за селом.

І хоч везуть натомлені вози

Зів’ялий біль останньої соломи –

Вже спіють в копах сонячної втоми

Гарячі зерна пізньої грози.

Йди в листопад,

В його глибінь без дна,

В його терпку і вічну тимчасовість.

Минає все, та пророста з зерна

Озиме жито в завтрашню зимовість.

Хай проростає й слово – в глибині,

Як щедрі зерна – з сутінку і в просинь…

Йди в листопад, йди в листя босоніж,

Це ж тільки листу пад,

Це ще не наша осінь!

Микола МИХАЛЬЧЕНКО.