Електронна петиція по ЦСВЯП: чому її не підтримали?

Блог редактора

Не буду говорити про все, що вміщується на офіційному інтернет­представництві Президента України «Електронні петиції»: багато з них є закономірною реакцією українців на різні проблеми свого життя. Скажу головне: коли таку петицію підтримують понад 25 тисяч громадян, питання, що ставиться в ній, підлягає першочерговому розгляду на найвищому державному рівні. Це передбачено ЗУ «Про звернення громадян».

А тепер – кілька слів про ту, про яку повідомляла наша газета в номері за 19 червня ц.р. Називається вона «Про екологічну експертизу та громадське обговорення проекту сховища ядерного палива під Києвом». Автор (ініціатор) – Лесик В.В. – оприлюднив її 29 травня 2017 р. Зважаючи на небайдужість до цього питання з боку частини жителів нашого району (люби, Боже, правду: не всіх), ми розповіли про цю ініціативу в «Трибуні праці» й дали адресу­посилання, за яким можна зайти на це президентське інтернет­представництво і, виконавши певні умови реєстрації своєї особи, взяти участь у голосуванні. Підтримавши таким чином ініціативу пана Лесика і засвідчивши дійсну важливість цього питання і власну небайдужість до нього.

Проте чомусь ніхто із наших земляків не кинувся брати участь у процесі привернення уваги Президента до такої проблеми, як фактичне ігнорування думки громадськості  – стосовно ще одного ядерного об’єкта недалеко від столиці України. Бо громадські слухання з цього приводу сьогодні не передбачені.

На 23 серпня лічильник показував там 35 голосів  «за» з необхідних, повторюю, 25000. Термін електронної підтримки цієї петиції закінчується 30 серпня. І це означає, що ініціатива проведення громадських слухань з цього приводу не знайшла підтримки у громадян. Фактично, вона потерпіла фіаско, провалилася…

Про що це говорить? Багато  про що. Але найперше – про неготовність (чи небажання?) наших земляків боротися за свої інтереси сучасними методами, в т.ч. – електронними. Не хочеться думати про елементарну байдужість…

Хоча, як тоді пояснити позицію сьогоднішніх депутатів райради і активістів району та Фейсбуку, котрі теж не взяли участі в підтримці вимог, викладених у цій петиції? Виправдання декого з них технологічною складністю такого голосування не приймається: хто хоче, той добивається мети завжди. Чомусь же дуже багато інших петицій швидко набирають потрібну кількість голосів і по них вживаються заходи!

Ось так ми боремося за свої інтереси та за увагу і повагу «до низів» з боку «верхів»…

А про те, чиї інтереси хотів відстояти В. Лесик, говорити не будемо: не це для нас, причорнобильців, головне.

Павло СМОВЖ.

Залишити відповідь