ПОШТА «РІЖЕ» ТИРАЖІ,  або Крик душі журналістської

Блог редактора

 

 

Мене зрозуміють ті, хто теж вболіває за якусь справу, робить її небайдуже, хоче, аби результати його праці були максимально корисними іншим людям.

Сьогодні мова – про те, що разом з іншими причинами, також заважає нашій райгазеті утримувати хоч би на попередньо досягнутому  рівні її тираж.

Нарікань на роботу поштовиків (на жаль, таке – скрізь в Україні!) й до реформування «Укрпошти» було немало. Проте деякі проблеми легше розв’язувались, коли в Іванкові діяв свій центр поштового зв’язку – на два райони: наш і Поліський. Тепер же – з приєднанням його до Бородянського, тобто, з позбавленням самостійності – у нас стало просто відділення поштового зв’язку «Іванків». З усіма випливаючими звідси наслідками: ліквідацією юридичної особи, скороченням штатів і зарплат, зниженням відповідальності тощо.

Тому робота ще більше погіршилась. І не мені вам, шановні земляки, це розповідати: самі все бачите…

Замість 1 жовтня передплата на друковані ЗМІ в нашому районі фактично розпочалась лише в перших числах листопада. Доти деякі наші читачі ходили на пошту за цим по кілька разів, і все безрезультатно. То комп’ютерна програма в них чомусь не працювала (а без неї неможливо тепер оформити передплату), то паперових абонементів (квитанцій) не дали ще або дали недостатньо, то листонош немає, то ще щось пояснювали, відмовляючи людям.

Більше того, незважаючи на офіційний лист редакції до облпошти (вих. №32 від 07.08.2017 р.), в якому ми, як завжди, повідомляли, що проводимо передплату тільки на 1 півріччя 2018 р. по ціні 102 грн на 6 місяців, в поліграфічно віддрукований передплатний каталог на місцеві газети внесли інші дані. І ціну самовільно поставили в розмірі 105 грн (без  оплати за свої послуги), і збільшили цю цифру вдвічі, передбачивши річну передплату. Тепер ми, зважаючи на постійне подорожчання випуску газети й зумовлене цим хоч і незначне, але підвищення передплатної ціни кожні 6 місяців,будемо мати ще й від цього збитки…

Як виявилось, нині облпошту фактично ліквідовано (об’єднано з Київською міською дирекцією «Укрпошти»).

До речі, «Нова пошта» звернулась зі скаргою до Антимонопольного комітету щодо дій з недобросовісної конкуренції «Укрпошти»: лише 7% у структурі діяльності «Укрпошти» відноситься до розповсюдження друкованих ЗМІ, але це дає «Укрпошті» право орендувати приміщення за тарифами для бюджетних організацій (1 гривня на рік). Якщо врахувати, що доставку газет «Укрпошта» вважає для себе збитковою і робить все, щоб позбутися надання цієї послуги (пропонуванням непаритетних договорів, незаконними вимогами щодо надання редакціями документів для укладання непаритетних договорів, неякісною доставкою преси, несвоєчасними розрахунками з редакціями, постійним підвищенням своїх тарифів), до користування пільгами дійсно виникають  запитання.

З  відомчою передплатою – ще гірше: треба надсилати в Бородянку спеціальні договори й чекати їх назад тижнями!.. У ході вивчення причин незадовільного стану передплати «Трибуни праці» на 1 півріччя 2018-го я переговорив з усіма сільськими головами району, багатьма керівниками установ, підприємств і організацій – всі нарікають на явне і значне погіршення роботи пошти.

Через неспіврозмірну виконуваній роботі оплату праці  і в нашому районі також звільнилося останнім часом немало завідуючих поштовими відділеннями і листонош. Нових людей на ці посади важко знайти – знову ж таки, через низькі зарплати й високу відповідальність за їхню роботу (доводиться ще й немалі гроші розносити…).

У той же час місячна зарплата керівника «Укрпошти» І. Смілянського, за повідомленнями ЗМІ, – 300 тис. грн.

У Нових Соколах, з гіркотою розповідала мені Старосоколівський сільський голова Г.П. Павленко, люди відмовились передплачувати будь-які газети: вже тривалий час немає кому їх розносити. І дійсно: гроші заплатили, та преси їм не доставляють по домівках. А ходити за газетою в сусіднє село – кому це треба?..

У Тетерівському місяць (в липні) не приносили «Трибуну праці» в сільську раду – і теж дізнався про це кілька днів тому: чомусь навіть не скаржились…

У Феневичах, нарікала мені сільський голова Г.І.Козаченко, по два тижні газети лежать «на пошті»: немає листоноші. Колись, каже, за день оформляла відомчу передплату, а це ось за три тижні не може цього зробити. То рахунка не дають, то зразка договору немає, то в Бородянці не підписують його оперативно…

Не поспішає поштове начальство й вирішувати тут проблему опалення приміщення свого відділення, хоч сільська рада й запропонувала свої послуги.

Не оброблена до цих пір була й заявка на передплату періодичних видань, яку зробив відділ освіти РДА.

… 41 примірник останнього номера райгазети в суботу 9 грудня замість Розважева завезли в Обуховичі. Через неуважність, кажуть, працівника сортувальної дільниці в Іванкові… Автомашини поштові курсують по району лише по вівторках і суботах. Отож розважівські читачі отримали «Трибуну праці» із запізненням. Це не порадувало нікого. А її чекають. Саме тому в понеділок і дзвонили звідти кілька чоловік у редакцію: чому не вийшла газета?..

Проте вини своєї  поштове керівництво визнавати не хоче. Намагаються виправдовуватись… перекладанням вини на редакцію: «Не виписують люди газету, бо там… нічого читати…»

Ці слова – як ніж у серце! – кілька днів тому почув двіччі: від заввідділенням поштового зв’язку с. Сукачі та від керівниці іванківської. На пряме запитання: «А що ж ви хочете читати?..»  немає в них  зваженої відповіді. Бо те, що «прогноз погоди перестали друкувати…» – це серйозно хіба?..

Про те, що багатьом читачам  цікаве  якраз те, що їм нецікаве –  такі люди, більше всього, й не думають. Вони міряють весь світ по собі… Що райгазета – це інформативно універсальний ЗМІ, розрахований на різні категорії читачів, таких теж не цікавить. Що ж,  їх слова свідчать про  рівень мислення…

…З Іванкова забрали практично вже всі установи – у Вишгород, Бородянку й навіть у Бровари (прокуратуру), – які раніше були самостійними. Все це далі ускладнює  життя місцевого населення. Добре було б, якби така «децентралізація»  (читай – централізація!) позбавляла людей зайвих проблем. Але коли вона породжує нові – це важко зрозуміти: кому і з якою метою все це треба?

Завершую цей «крик душі» констатацією факту:  справді небайдужі до життя району земляки хочуть черпати інформацію з місцевої газети. Але причини, про які ми говоримо тут, стають на заваді цьому  прагненню.

Павло СМОВЖ.