«Трибуні праці» – бути!

Публікації Трибуни Праці

 

 

Ще навчаючись у школі на рідній Черкащині, був дописувачем місцевої районки. Тож не дивно, що приїхавши після закінчення вузу за направленням в Іванків, продовжив цю традицію. І вже на сторінках «Трибуни праці» з’являлися мої роздуми з проблем фізичної культури і спорту, репортажі про успіхи моїх вихованців. Були в ній розповіді й про мене та мою родину. Нещодавно – на цілу сторінку – про успіхи мого сина.

Завжди добрим словом згадую редакційних працівників, з якими мав теплі стосунки – і покійних (Царство їм Небесне!) Г.В. Кизю, П.Я. Дерикота, В.М. Вереса, В.C. Шкаврона, і нинішніх, з ким продовжую співпрацювати.

Кожну п’ятницю чекаю з нетерпінням, щоб від початку до кінця перечитати свіжий номер «Трибуни праці». Знаю, що і більшість іванківців розпочинають перегляд преси саме з рідної газети. Тому ми і не байдужі до її подальшої долі. Не можу повірити, що через фінансові негаразди вона може «канути в Лету». Закликаю районну владу все ж віднайти можливість та підтримувати наше видання з багаторічною історією. Збиткове не з вини редакції.

Невеличкому колективу редакції – П.Я. Смовжу, Т.С. Рябокляч, О.П. Розуменко, Л.О. Шунковій, А.А. Рябоклячу, О.С. Буряк, Г.М. Удимович – бажаю у новому році щастя, здоров’я, віри у майбутнє, легкого пера та натхнення у праці.

Вірю: «Трибуна праці» буде з нами!

Микола НІКОЛАЄНКО.