БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

Публікації Трибуни Праці

 

 

«Бути чи не бути?» – актуальне питання Шекспірового Гамлета – актуальне  і для нашої «Трибуни праці» в наш час. Чому так сталося? Спробую викласти свої міркування.

Насамперед, об’єктивності заради, необхідно відмітити, що газета завжди всебічно й неупереджено висвітлювала й висвітлює життя в нашому районі. Цим самим сприяє формуванню суспільної думки і направляє її в потрібне русло. Значення цього факту переоцінити неможливо.

У свій час більшовики, прагнучи до влади, почали свою діяльність зі створення власної газети «Іскра». Добре розуміли, що з «іскри розгориться полум’я».

Наша газета, а я її вважаю саме нашою в широкому значенні цього слова, не претендує на організацію революції та зміну суспільного ладу. Не ті масштаби та мотиви. Та й від революцій вже натерпілися…

Інтереси в людей – різні. Комусь хочеться почитати про роботу нашої лікарні, школи, дізнатися, як харчуються діти, яка екологічна обстановка в районі, як працює транспорт, поліція. Комусь – почитати вірші та оповідання наших творчих земляків. Навіть без поздоровлень з днем народження та поминань на випадок смерті обійтись не можемо.

Чому ж виникають такі проблеми з випуском газети? На це є ряд об’єктивних і суб’єктивних причин. Основна, на мою думку, та, що наше суспільство розділилось на класи – заможних та незаможних людей. Заможні люди –  при владі й опікуються, в основному, захистом і примноженням своїх багатств. Бідні хочуть справедливості…

Районні газети, як і місцеве самоврядування в цілому, багатих не дуже хвилюють. Фактично, на місцях люди поставлені в умови самовиживання. Логічно, що в таких умовах процеси самоорганізації місцевої влади повинні посилюватись. Громада повинна об’єднуватись, нарощувати свої зусилля. Краще і легше виживати разом, аніж вимирати поодинці.

За радянських часів не потрібно було агітувати за передплату газет. Діяла чітка ідеологічна установка: всі повинні передплачувати пресу. Тепер ситуація інша: хочеш – передплачуй, хочеш – ні. А передплатив газету – не впевнений, що її носитимуть. Пошта майже не працює, бо там також є свої загальнодержавні проблеми. Звичайно, як каже ведучий однієї з телепрограм К. Стогній, ми і це поборемо. Звісно, якщо наші зусилля будуть спрямовані в одну, потрібну сторону.

«Трибуна праці» в будь-якому випадку повинна видаватись і надалі. І додаткові кошти для її випуску необхідно виділяти з райбюджету. Хоч би поки що – доки редакція зможе самофінансуватися. Затрати ці окупляться з лишком. Не можна район залишати без такого джерела місцевої інформації.  Думаю, що більшість читачів з цим погодяться.

Петро БІЛЬКО,

лікар-невропатолог КЗ ІРР «Іванківська  ЦРЛ».

Залишити відповідь