НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ – ПРОСТО ЖИТИ…

Публікації Трибуни Праці

 

З Наталією Ненюк я познайомилася спочатку заочно, – читаючи її вірші в одній із соцмереж. Увагу привертав її нестримний потяг заглянути хоч краєчком ока в рідне серцю село Лелів Чорнобильського району, яке після аварії на ЧАЕС було виселене.  І ще: мені  здалося знайомим її прізвище.

Якось кілька років тому в підрозділ рятувальної служби в Іванкові  приїжджав у службових справах представник обласного управління ДСНС Валерій Ненюк: він, як колись казали, був «куратором»  нашого району в області. Кілька разів  брала у нього інтерв’ю для «Трибуни праці» і фотографувала момент вручення ним відзнаки  «Рятівник року» жителю Іванкова, вчителю Анатолію Федірку, який врятував на річці Тетерів потопаючих дітлахів.  І ось через кілька років доля зводить мене з матір’ю Валерія – Наталією Михайлівною Ненюк.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

На знімках: Наталія НЕНЮК з сином Валерієм; поетичні збірки самодіяльної поетеси, які вже побачили світ.