ЗВЕРНЕННЯ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «ТРИБУНА ПРАЦІ»

Блог редактора

 

Шановні читачі! Ситуація складається так,

що наразі під загрозу поставлено саме

існування місцевої преси в Україні.

Наш колектив, як і понад100 редакцій газет по всій країні,

 підтримує Заяву Національної асоціації українських медіа (НАУМ).

«Малій пресі» ніколи не жилося легко. В радянські часи і навіть за доби Незалежності вона була повністю контрольована владою. Це призводило до стагнації комунальної та державної преси, втрати довіри читачів. І ось у 2016 році, нарешті, розпочалася реформа друкованих ЗМІ, їх звільнення від владного контролю. Здавалось би, у місцевих видань з’явився шанс на нове життя, нову якість, шанс на відновлення довіри громадян. Вже більше 200 редакцій місцевих газет України «оформили розлучення» із владними засновниками, створили самостійні суб’єкти господарювання, розпочали нове, вільне життя.

На превеликий жаль, усі наші надії і мрії стикаються із непереборними обставинами, які зводять нанівець плани на становлення нової місцевої преси.

В Україні стрімко  розвалюється система доставки періодичних друкованих видань. Майже в усіх областях у сільській місцевості масово закриваються відділення поштового зв’язку, з’являються так звані пересувні відділення (автомобіль із поштовим працівником «на борту», який за маршрутом об’їжджає села). Графіки на цих маршрутах не витримуються, доставка преси здійснюється вкрай погано, подекуди двічі, а то й один раз на тиждень. У деяких селах взагалі відсутні листоноші – ніхто не хоче працювати на 0,5, а тим більше 0,25 мінімальної зарплати. В тих селах, де стаціонарні відділення зв’язку закриті, передплата на місцеві видання падає: люди відмовляються віддавати гроші за газети, які їм систематично не доставляють.

Можна сміливо заявити: вітчизняна пошта важко «хвора», її терміново потрібно виводити із «коми»!..

На фоні колапсу доставки преси «Укрпошта» не забуває невпинно підвищувати  свої тарифи. Впродовж останніх 10 років поштові послуги із доставки періодичних видань зросли ВДЕВ’ЯТЕРО (!!!) – при постійному погіршенні якості доставки. А 12 квітня ц.р., буквально кілька днів тому, Міністерство інфраструктури, у підпорядкуванні якого «Укрпошта», із 1 липня ц.р. затвердило нові, підвищені майже на 25% тарифи на приймання та доставку періодичних видань за передплатою. Мало того: анонсовано, що із 1 січня 2019 року планується ще одне – наступне – підвищення – на 19,2%…

При цьому «Укрпошта» ніколи не оприлюднювала розрахунків складових собівартості своїх тарифів, тобто, вони є абсолютно непрозорими.

Біда одна не ходить…  Починаючи із грудня минулого року, з різних причин в Україні почав безпрецедентно стрімко дорожчати газетний папір. З початку 2018 р. зростання ціни на нього вже склало від 35 до 45 відсотків. Ситуація ускладнюється й тим, що… альтернативи немає: майже увесь газетний папір в Україні – російський,  тобто, цей ринок монополізовано. Ще трохи надходить до нас білоруського, польського… Але жодного кілограма – українського!!!

Україна раніше виробляла власний газетний папір. Але наразі усі вітчизняні паперові комбінати перепрофільовано і ця стратегічна продукція сьогодні  в нашій державі  взагалі не виробляється. Проте за всі роки незалежності, особливо – за 4 роки війни, владою України НЕ ЗРОБЛЕНО НІЧОГО, щоб хоча б трохи зменшити «паперову» залежність від країни-агресора!

Якщо Росія припинить продаж газетного паперу в Україну, УСІ ВІТЧИЗНЯНІ ГАЗЕТИ ВІДРАЗУ ПРИПИНЯТЬ  СВОЄ ІСНУВАННЯ!!! Без ніякого перебільшення: це – питання державної ваги й інформаційної безпеки!

На цьому фоні абсолютно незрозумілою є відсутність реакції влади, особливо Держкомтелерадіо – центрального органу виконавчої влади, який має формувати і здійснювати державну політику в сфері засобів масової інформації. Цей Державний комітет не тільки не вживає ніяких адекватних кроків із врегулювання ситуації зі станом доставки преси, неконтрольованим ростом тарифів «Укрпошти», дефіцитом і стрімким ростом ціни на газетний папір, фактично самоусунувшись від вирішення цих вкрай гострих проблем, але й не виконує прямих норм Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», контроль за виконанням якого покладено саме на Держкомтелерадіо.

Названим законом, серед іншого, передбачена і адресна фінансова державна підтримка реформованих друкованих ЗМІ місцевої сфери розповсюдження за рахунок коштів Державного бюджету. Ця норма закону за усі три роки реформування друкованих ЗМІ  так і  не реалізовується.

МИ,  як і всі колективи редакцій місцевих газет України, ЗАЯВЛЯЄМО ПРО СВОЮ НЕЗГОДУ із нинішньою державною політикою щодо розвитку друкованих засобів масової інформації, а точніше – незгоду із повною її відсутністю!

МИ також ВИМАГАЄМО невідкладного державного втручання з метою недопущення колапсу «Укрпошти» – державного оператора поштового зв’язку України! Вимагаємо скасування рішення про підвищення тарифів на доставку газет, введення мораторію на подальші підвищення! Поруч із Державною програмою «Сільська медицина» має бути розроблена і впроваджена Державна програма «Сільська пошта»!

МИ також ВИМАГАЄМО від влади вирішити питання з подоланням дефіциту газетного паперу, а в перспективі кількох років – будівництва паперових комбінатів або переобладнання існуючих потужностей для виробництва достатньої кількості власного якісного, газетного паперу!

МИ ВИМАГАЄМО І ЗАКЛИКАЄМО внести зміни до Державного бюджету України і, зрештою, виконати законодавчу норму про адресну фінансову підтримку реформованих друкованих видань – хоча б у розмірі втрат редакцій від подорожчання газетного паперу!

Якщо ситуація не стабілізується, ми, як і більшість редакцій газет в Україні, змушені будемо зменшити обсяги свого видання. Інакше не витримаємо зростаючих, вже непосильних, фінансових затрат на випуск районної газети. Допомагати якій і наша місцева влада теж відмовилася. У цьому році сесія райради не прийняла Програму фінансової підтримки «Трибуни праці»; не виконується затверджена її депутатами угода про висвітлення діяльності районної ради. Чим, до речі, порушується законодавчо визначене право громадян на отримання інформації про роботу органів влади.

Треба боротися! Не можна допустити знищення місцевої преси!