ВАРВАРИНА ОБІТНИЦЯ

Публікації Трибуни Праці

 

 

У притьмареній свідомості Варвари напливали, немов крізь згущений туман, уривчасті спомини: виокремлювалися поодинокі випадки, зустрічі, призабуті події, лиця чужі, незнайомі й близьких їй людей. Перед очі поставали рідні: батько, мати Василина, сестра, брат Максим. Усі вже давно перебувають у потойбічних вимірах, а вона ще живе, не полишає цього гіркого й принадного світу, долаючи 95-у весну…

Найяскравішим, найщемнішим спогадом Варвари є Іван – її коханий, з яким зла, безжальна доля розлучила назавжди.

…Товарняк, ущерть наповнений бранками, хутко брався на захід, для усіх підневільних дівчат – у невідомість. Кожна подумки і вголос гадала, чим обернеться та незнаність: добром чи злом-наругою? Хоча якого примарного добра можна очікувати на чужині? Урешті добулися Фрайбурга. За звичним порядком почався сортувальний відбір молоді. Хто потрапляв до бауера, – радів, бо там не пропадеш з голоду. Гірше тим, які потрапляли на підприємства. Варварі Прищепі якраз і не поталанило: відправили її на завод по переробці сільгоспсировини.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Віктор БУТКО.