Щоб наступні покоління українців почували себе безпечно

Публікації Трибуни Праці

Нещодавно в столиці Австрії Відні пройшла VI нарада МАГАТЕ з виконання країнами світу зобов’язань за Об’єднаною конвенцією про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами.

Були на ній присутні й українські фахівці, адже наша країна завжди суворо дотримується усіх міжнародних зобов’язань у сфері поводження з радіоактивними матеріалами.

Питання, які обговорювались на цій міжнародній нараді, є цікавими і для читачів «Трибуни праці», оскільки безпосередньо стосуються дотримання радіаційної безпеки зони відчуження.

 

Під час наради українська делегація презентувала Національну доповідь про виконання нашою державою зобов’язань за трирічний період у рамках згаданої Об’єднаної конвенції. Доповідь відобразила прогрес у впровадженні заходів ядерної та радіаційної безпеки при поводженні з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) та радіоактивними відходами (РАВ). Вона викликала жвавий інтерес навіть ще в процесі попереднього розгляду, коли документ був розміщений на спеціальній закритій сторінці МАГАТЕ: він отримав 82 запитання від експертів з різних країн. На всі ті запитання українські фахівці надали вичерпні відповіді, які було розміщено на веб­сторінці Об’єднаної конвенції.

Як зазначив очільник української делегації у Відні, голова Державної інспекції ядерного регулювання України Григорій Плачков, за останні роки в Україні відбулися вагомі позитивні зрушення в питаннях поводження з ВЯП і РАВ. Що слід зауважити: в основному, вони стосуються підвищення безпеки на об’єктах зони відчуження.

Перш за все, мова йде про реалізацію заходів, передбачених Загальнодержавною цільовою екологічною програмою поводження з РАВ, а також Загальнодержавною програмою зняття з експлуатації ЧАЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Тут найбільшим досягненням є створення нового безпечного конфайнмента для об’єкта «Укриття» у Чорнобильській зоні відчуження.

До речі, за інформацією ДСП ЧАЕС, завершення робіт зі спорудження нового конфайнмента очікується наприкінці 2018 року.

Україна також досягла суттєвого прогресу у створенні сховища «сухого» типу для відпрацьованого ядерного палива, яке залишилося від Чорнобильської АЕС – так званого СВЯП­2. Нині на майданчику СВЯП­2 вже здійснюються випробування систем та елементів, важливих для безпеки цієї сучасної установки.

Динамічно йде й будівництво Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних станцій (відоме всім як ЦСВЯП). Спорудження цього сховища триває чітко за графіком. Вже навіть розпочато роботи з бетонування майданчика для контейнерів з відпрацьованим паливом: виконано бетонну підготовку під  фундаменти його монолітних плит.

Треба зауважити, що для обох цих сховищ – і СВЯП­2, і ЦСВЯП – використовуються технології, розроблені всесвітньо відомою американською компанією Holtec International.

Але що є вкрай важливим для безпеки зони відчуження і прилеглих до неї територій – вже здійснено переоцінку сховищ радіоактивних відходів чорнобильського походження на території зони. Зокрема, в рамках міжнародних проектів  проведено переоцінку безпеки двох пунктів захоронення радіоактивних відходів – «Підлісний» та «ІІІ черга ЧАЕС». Перевірка показала, що наразі обидва ці об’єкти є безпечними для зберігання РАВ, отож для них вирішено продовжувати посилений відомчий контроль. Особливо в питаннях управління старінням та постійного моніторингу.

Також було проведено обстеження пунктів тимчасової локалізації РАВ у Чорнобильській зоні й також здійснено переоцінку їх безпеки для подальшої реабілітації. Вона визначила, що всі ці об’єкти вимагають певних заходів з посилення безпеки. Хоча для більшості таких пунктів є достатнім відомчий контроль протягом приблизно 500 років у межах 10­кілометрової зони.

В цілому ж, на сьогодні повністю забезпечено постійне обстеження територій цих ПТЛ, регулярне обслуговування та підтримка у безпечному стані траншей та буртів.

Тобто, за останні роки роботу щодо поводження з ВЯП та РАВ, і передусім – у зоні відчуження, проведено велику. Але ж і виклики, які постають перед Україною у цих питаннях, є масштабними і вимагають серйозних зусиль та коштів!

Зокрема, мова йде про створення  в майбутньому об’єкта з переробки РАВ на комплексі «Вектор» та про спорудження сховища для довгострокового зберігання осклованих радіоактивних відходів, що повертатимуться з Росії після переробки відпрацьованого палива українських АЕС (що було вивезено туди свого часу).

Важливими питаннями залишаються законодавче закріплення особливого статусу зони спеціального промислового використання на території зони відчуження та створення в Україні стаціонарного геологічного сховища, яке має безпечно і на тисячі років прийняти значну кількість радіоактивних відходів, що зараз зберігаються у зоні ЧАЕС. Усе це необхідно зробити для того, аби в подальшому територія зони відчуження могла використовуватись більш ефективно, а наступні покоління українців почували себе безпечно.

Роман ЗІБНІЦЬКИЙ.