І ТІЛЬКИ ПАМ’ЯТЬ НЕ СИВІЄ…

Публікації Трибуни Праці

 

 

 

… Йшов 1941­й рік. Ганнуся весела та щаслива бігла вулицею Некрасова додому. А чому ж не радіти? Школа вже позаду, попереду – вступ до інституту, мрія про велике кохання та світле майбутнє. А ввечері – випускний із врученням їй атестату з відмінними оцінками, з танцями та зустріч світанку усім класом.

Та світанок зустріли не сходом сонця, а обстрілом ворожих бомбардувальників… Вони перекреслили плани та мрії не тільки цієї дівчини, а й усього народу.

Ганна Леонтіївна Севрук народилася в 1924 році у селі Сидоровичі. Рано залишилася без батька. Та коли мама вдруге вийшла заміж, її, десятирічну дівчинку, забрала до себе тітка, яка проживала в Києві. Там, на вулиці Некрасова, і пройшло її дитинство. У місті вона ходила до школи і лише на канікули приїздила до рідного села провідати матусю і сестричку з братиком та подруг Тоню і Женю. Хтось з легкої руки нарік її Галкою. І пішла вона з цим іменем по життю. Й зовсім не ображалась. Уже навіть у поважному віці, коли до нього додалося по батькові – Леонтіївна, –  всі називали її Галкою.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Тетяна МУХОЇД,

с. Сидоровичі.