Директор ВП «Атомремонтсервіс»: «Найцінніше для нас – це персонал»

Публікації Трибуни Праці

 

Як  уже повідомляла «Трибуна праці», нещодавно в Іванкові було підписано меморандум між Київським обласним центром зайнятості та ДП «НАЕК «Енергоатом» про співпрацю і взаємодію щодо працевлаштування жителів Іванківського району в зоні відчуження ЧАЕС.

Багатьох наших земляків  цікавить питання працевлаштування саме там. Отож для кращого розуміння, як і на яких підприємствах будуть  реалізовуватися  положення того меморандуму, ми  попросили директора одного з підрозділів НАЕК «Енергоатом» розповісти, яка взагалі в цій компанії практика прийому персоналу на роботу, які вимоги ставляться та, зокрема, які умови  праці саме на очолюваному ним підприємстві. На цю тему й бесідуємо з Віталієм ШИКУНОМ, керівником підприємства «Атомремонтсервіс» (АРС), яке є відокремленим підрозділом «Енергоатому» і розташоване у місті Славутич Київської області.

 – Віталію Анатолійовичу, розкажіть, будь ласка, чим займається ваше підприємство?

– Наше завдання – безпечне і ефективне виконання всього комплексу ремонтних робіт на обладнанні АЕС, включаючи модернізацію, реконструкцію і проектування. На українських атомних станціях практично немає жодного великого вузла, де в той чи інший період «Атомремонтсервіс» не виконував би роботи.

АРС, як відокремлений підрозділ «Енергоатому», був створений у 2001 році після закриття Чорнобильської АЕС і спочатку комплектувався працівниками цеху централізованого ремонту ЧАЕС, які вивільнилися. Тому й був розміщений у  Славутичі.

АРС сформований за принципом ремонтних підприємств атомних станцій і має у своєму складі кілька цехів. Є цех з ремонту тепломеханічного обладнання, цех з ремонту електротехнічного устаткування, цех теплоавтоматики і цех вогнезахисних та антикорозійних робіт. Крім того, у нас є інженерний центр – це наша «наука», як ми його називаємо. У ньому працює понад 50 осіб, які освоюють і впроваджують нові технологічні процеси виконання ремонтних робіт, розробляють і ведуть галузевий банк конструкторсько­технологічної та проектної документації «Енергоатому».

А ще є у нас свій відділ неруйнівних методів контролю та досліджень, який контролює стан зварних з’єднань обладнання і трубопроводів на всіх АЕС, використовуючи методи радіографії, ультразвукового, візуального і вимірювального контролю, кольорової дефектоскопії, контролю герметичності, спектрального аналізу.

– Тобто, роботи багато й завантаження повне?

– Читачі вашої газети повинні розуміти, що ми – не єдиний ремонтний підрозділ в «Енергоатомі». На кожній АЕС є ще й свої ремонтні підрозділи. Але кожна атомна станція пропонує АРСу той обсяг робіт, які вона не може виконати власними силами. Справа в тому, що коли на АЕС ідуть планові ремонти або, як останні три роки, здійснюється продовження строків експлуатації енергоблоків, яким би потужним не був ремонтний підрозділ станції, він не в силах охопити все.

Багато робіт, що виконуються нашими фахівцями, є унікальними. Наприклад, ремонт головного роз’єму реактора, капітальний ремонт клапанів парогенераторів «Sebim», інспекція ядерного палива фірми «Westinghouse» та інші.

Якщо ілюструвати  обсяги наших робіт цифрами, то виробничий план ВП «Атомремонтсервіс» на 2018 рік становить 280 млн грн.

– А яка чисельність працюючих в АРСі?

– У 2001­му, коли АРС тільки був створений, у його штаті нараховувався 191 працівник. Це був кістяк, який перейшов з ЧАЕС. Протягом останніх чотирьох років чисельність нашого підрозділу складає вже 824 людини. Для себе ми зрозуміли, що це «золота середина». Керівники міста Славутич, звичайно, хочуть, щоб в «Атомремонтсервісі»  працювало не менше півтори тисячі чоловік (посміхається). А річ у тому, що як АЕС для міст­супутників, так і АРС для Славутича є одним з містоутворюючих підприємств.

Зауважу, що 474 працівників у нас – це робітники (слюсарі, зварювальники, електрослюсарі, ізолювальники). Інженерно­технічного персоналу в нас 232 штатні одиниці й керівників різного рівня – 116. Загалом промислово­виробничий персонал становить 523 працівники.

– Які у вас є проблеми? Ще люди вам потрібні?..

– Нам потрібні не просто люди, а хороші фахівці. І я вам скажу з досвіду роботи останніх двох років: хороших спеціалістів «за воротами» практично не спостерігається… Їх, за великим рахунком, немає зараз навіть в сторонніх організаціях.

Але працівників ми шукаємо. Останнім часом  провели кілька «круглих столів» у центрі зайнятості Славутича, їздили по ліцеях, коледжах.

А ще ми постійно і ретельно піклуємося про працівників «Атомремонтсервіс» та їхні родини. Зокрема, прагнемо забезпечити умови праці, максимально безпечні для їх життя і здоров’я.

При прийомі на роботу в АРС, як і на атомних станціях, робітник протягом двох місяців проходить всебічну підготовку і навчання в навчально­тренувальному центрі «Атомремонтсервісу». І тільки після оформлення допусків відділом фізичного захисту та складання іспитів в НТЦ людина  може приступити до виконання ремонтних робіт. Крім того, ще деякий час новоприйнятий працівник проходить стажування під керівництвом більш досвідченого колеги.

– А який характер роботи?

– Характер роботи у нас роз’їзний: тривалі відрядження на атомні станції. Так, наприклад, у цьому році частина персоналу зустрічала Новий рік у відрядженнях, оскільки у нас були «перехідні» енергоблоки. Тобто, блоки АЕС почали ремонтувати в кінці 2017­го, а їх пуск відбувся у 2018 році.

Персонал АРСу перебуває у відрядженнях 200–240 днів на рік. Це те, що відрізняє наших працівників від працівників атомних станцій.

– А зарплата?..

– Слюсар 5–6­го розряду отримує такий же оклад, як і слюсар на атомній станції. Є доплати за шкідливі та особливо шкідливі умови праці. Це, відповідно, 16 і 24 відсотки  окладу. Ще є такі надбавки і доплати: за роботу в нічний і вечірній час, за розширену зону обслуговування, за роз’їзний характер робіт, за безперервний стаж роботи в енергетиці, за високу профмайстерність. Тобто, фінансово підтримувати висококваліфікований персонал, який виконує основну роботу, намагаємося максимально.

– Зрозуміло,  що режим роботи у вас напружений …

– Безумовно, роз’їзний характер роботи – це складно. Ну і відповідальність велика. Ми все ж таки працюємо на АЕС, а не на звичайних об’єктах. Отож, як і на всіх атомних станціях, у нас робітник здає за рік близько 8­9 іспитів – для того, щоб підтвердити або підвищити свою кваліфікацію. Це охорона праці, пожежна та радіаційна безпека, робота на висоті, робота з підйомниками, керування краном та інші специфічні іспити. Усе це працівник повинен знати і керуватися цим при виконанні робіт.

При цьому ми вирішуємо завдання ефективного використання персоналу. Слюсарю певного напрямку, котрий у якийсь момент не забезпечений роботою, ми не можемо дозволити просто сидіти 8 годин без роботи, читати інструкції та готувати інструмент до наступної роботи. Виробничий план ніхто не відміняв, а нема плану – нема премії. Тому багато наших працівників мають суміжні спеціальності. І коли хлопці ставлять преси та знімають ізоляцію з трубопроводів, то вони самі зачищають цей трубопровід для проведення контролю. Тобто, вони не пишуть заявок, щоб прийшов слюсар з іншого цеху й зробив зачистку, а виконують роботи комплексно. Для цього вони проходять спеціальну підготовку і навчання суміжним професіям. Так побудована економіка АРСу всередині Енергоатому.

–А як люди ставляться до такого режиму роботи?

– За 17 років ми змогли виховати один одного на належному рівні, тому що  розуміємо: якщо не  виконуватиметься робота, то «Атомремонтсервіс» буде нікому не потрібен. Ми працюємо з персоналом, обговорюємо планування робочого часу і відпусток у залежності від строків планових ремонтів енергоблоків на атомних станціях.

Тому і вважаю, що найцінніше для нас – це персонал. З тим колективом, який сформований в АРСі, ми здатні вирішувати найскладніші завдання.

Залишити відповідь