ІНТЕРВ’Ю НА РАДІО Й ПРАПОР ЛІКАРЯ­-ХІРУРГА

Публікації Трибуни Праці

 

 

З лікарем­хірургом Іванківської ЦРЛ Василем Бородачиком я познайомилася ще в 1990­му. В одній приватній компанії. Виявилося, що в нас є спільні друзі, колеги, знайомі. Він тоді був членом районної організації Народного Руху України. Пропонував і мені приєднуватися до ідейної роботи – читати та розповсюджувати політичні книжки, брати участь в інших «рухівських» справах. Та я відмовилася. Бо не була прихильником будь­яких політичних партій і рухів. «Не жіноче то діло…» – відповіла коротко й Василю. Хоч професія журналіста так чи інакше спонукає доторкатися до їх діяльності.

…Восени 1991­го в редакції «Трибуни праці» мені дали завдання підготувати інтерв’ю в газету до чергової річниці Жовтневої революції. Я тоді працювала заввідділом радіоінформації – вела програми районного радіо і готувала матеріали в газету (деякі з них дублювалися). В інтерв’ю мали бути два протилежні погляди: людини «старої закалки», і «свіжий» – зовсім нової людини в суспільстві і в пресі. Важче було знайти «свіжого». Бо спілкуватися в компанії, на вулиці, чи тепер ще і в соцмережах,  – одне, а виступити офіційно в газеті й назвати своє прізвище – зовсім інше… Адже відповідати треба за написане пером!.. Я запропонувала Васі Бородачику. І він погодився.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.