«Зелена»  енергетика в Україні: проблеми та вектор розвитку

Публікації Трибуни Праці

 

Нещодавно ЗМІ повідомили про звернення голови СБУ Василя Грицака до прем’єра Володимира Гройсмана, у якому стверджувалось, що темпи зростання «зеленої» енергетики в Україні – без виконання заходів щодо впровадження систем прогнозування та керування цими генеруючими потужностями – можуть створити проблеми для балансування потужністю в об’єднаній енергосистемі України та порушити надійність роботи окремих енергорайонів. Щоб з’ясувати, що й до чого у цьому питанні, ми звернулися до дирекції з комунікацій «Енергоатому» – найбільшого виробника електроенергії в нашій країні. На наші запитання надала відповіді фахівець Наталя Дегтяренко.

 

– Пані Наталіє, яка загалом нині ситуація із розвитком «зеленої» енергетики в Україні?

– Курс на відновлювану енергетику та поступова відмова від економіки, що залежить від вуглецевої сировини – газу, нафти та вугілля, стали одним з головних трендів початку ХХІ ст. Деякі країни пішли цим шляхом через негаразди в екології, деякі – через високий рівень енергозалежності.

Україна у 2015 році однією з перших ратифікувала Паризьку Кліматичну угоду. Цим наша держава підтвердила свої наміри та зобов’язання інтегруватись в енергосистему ЄС та провести енергореформи у рамках вимог III Енергопакету.

Відмічу, що угодою з ЄС також передбачено створення сприятливих умов для введення в експлуатацію нових енергогенеруючих потужностей відновлюваної енергетики. Відповідно до Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 р., в Україні частка виробництва електрики з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) має сягнути 11% (у 2017 році цей показник трохи не дотягнув до 6%).

У першому кварталі 2018 року було введено в експлуатацію 159,4 МВт генеруючих потужностей – 54 об’єкти електроенергетики. Це у 2,4 раза перевищує потужності, введені в експлуатацію за аналогічний період 2017 р. З них вітроелектростанції (ВЕС) та сонячні електростанції (СЕС) складають 92%. Сьогодні встановлена потужність ВЕС та СЕС у нашій країні дорівнює 1353 МВт (ВЕС – 512 МВт, СЕС – 841 МВт).

Зараз Україна демонструє найвищі у світі темпи  підписання договорів на майбутні приєднання ВДЕ. У 2017 р. кількість виданих технічних умов і підписаних договорів з НЕК «Укренерго» на приєднання об’єктів «зеленої» енергетики до високовольтних мереж, у порівнянні з 2016 р., зросла більш ніж у 30 разів за показником потужності! Це шалені темпи, і така тенденція зберігається. Але вона продукує й великі ризики для застарілої енергосистеми…

– А в чому, власне, тут проблеми? Адже на перший погляд все непогано. Які можуть бути ризики?

– Проблеми тут є технічного, фінансового і юридичного плану.

– Давайте спочатку про технічні.

– Всім зрозуміло, що сонце і вітер – нестабільні джерела енергії. Тобто, з точки зору стабільності енергопостачань СЕС і ВЕС є вкрай ненадійними і спланувати точно, скільки вони вироблять електрики, неможливо. В енергосистемі відхилення ВЕС і СЕС від запланованої видачі електроенергії компенсуються маневровими потужностями ТЕС і ГЕС/ГАЕС. Технологічно кожен МВт потужності ВДЕ потребує майже 300 кВт або 30% швидкого маневрового резерву.

В цілому, відхилення СЕС та ВЕС від планових графіків протягом доби складає понад 450 МВт при встановленій потужності 1217 МВт. А відсутність в Україні системи прогнозування виробництва електроенергії з ВДЕ не дозволяє точно передбачити рівень генерації вітрових та сонячних електростанцій, тому в розрахунки закладена прогнозна похибка на рівні 30% (норматив – 50%).

Зараз виробництво електроенергії ВЕС і СЕС невелике, а їхні відхилення майже не впливають на балансування енергосистеми України. Проте при зростанні виробництва ВДЕ зросте й необхідність у «вільних» потужностях ТЕС і ГЕС/ГАЕС, які мають бути постійно готові збалансувати раптові негаразди у роботі ВЕС і СЕС без ризику розбалансування і серйозних змін у своїй структурі.

– А що за фінансові проблеми?

– Електростанції ВДЕ виробляють лише 1,7% електроенергії в країні, отримуючи сумарно понад 7% усіх грошей з ринку. Все через те, що – згідно із законом – до 2030 р. електроенергія ВДЕ має продаватись за «зеленим», тобто, підвищеним, тарифом. При цьому електроенергія ВДЕ тарифікується та індексується в євро: для СЕС – 12,01-16,37 євроцента за кВт-год, для ВЕС – 4,52-10,18 євроцента за кВт-год.

Пересічний споживач, оплачуючи рахунки, цього не відчуває, бо висока вартість «зеленої» енергії у балансі енергоринку компенсується великою кількістю «штучно здешевленої» електрики з АЕС, а ціна кіловата для споживача встановлюється як середня від всіх видів генерації.

Також необхідно розуміти, що підтримка «вільних» потужностей ТЕС і ГЕС/ГАЕС у постійній готовності балансувати раптове недовиробництво ВЕС і СЕС (швидкий резерв) – це вкрай дороге задоволення. Звісно, що цей фактор теж впливає на вартість електрики, яка в такому випадку є дорожчою, ніж коли ці блоки працюють у звичайному режимі. Загалом виходить, що чим більше у балансі енергоринку електрики,  виробленої на СЕС і ВЕС, тим вищою буде вартість електрики для споживача.

– А з юридичної точки зору які негаразди?

– Все досить просто. За законом, системний оператор «Укренерго» не має права відмовляти у видачі технічних умов та договорів на приєднання об’єктів ВДЕ. При цьому, знову ж таки, у відповідності до законодавства, оператор зобов’язаний компенсувати «зеленій» генерації вартість всієї електроенергії, яка не була закуплена через обмеження. Тобто, держава гарантує закупівлю електроенергії всіх видів ВДЕ без винятку, а споживачі будуть сплачувати не лише за електроенергію, вироблену на АЕС і ТЕС, а ще й компенсацію за недовиробництво на СЕС і ВЕС, що приведе до зростання вартості електроенергії майже на 100%.

– Крім «занепокоєння» з боку СБУ, хто ще цікавиться цими питаннями?

– НЕК «Укренерго» – системний оператор Об’єднаної енергосистеми України. Вона ще у квітні 2018 року оприлюднила висновки  «Можливості та ризики інтеграції до енергосистеми України потужностей з ВДЕ». Вона наголосила, що ОЕС може прийняти лише до 3000 МВт нових потужностей сонячних та вітрових електростанцій без ризику розбалансування і серйозних змін у своїй структурі. Але договорів на приєднання до 2025 р. до мереж установок «зеленої» енергетики вже підписано на 7426 МВт (ВЕС – 4200 МВт, СЕС – 3226 МВт, без урахування великих ГЕС і ГАЕС). І ці потужності можуть бути введені в експлуатацію до кінця 2019 року.

– Який пропонується вихід?

– Нині багато країн переходять від системи жорстких «зелених» тарифів до впровадження систем аукціонів на енергію ВДЕ. Завдяки цьому, наприклад, світові тарифи для СЕС у 2016 р. знизились з 25 до 5 євроцентів за кВт-год у порівнянні з 2010 р. Зміни у світовій енергетиці прискорюються, ціни на сонячну енергію продовжують швидко падати. В Україні ж занадто високі тарифи ВДЕ,  закріплені законодавчо, та, на жаль, ні про яку диференціацію в нових умовах не йдеться. Зараз в Україні тариф для СЕС в 2-4 рази вищий ніж, наприклад, у Мексиці (складає 3,62 євроцента за кВт-год).

– Але ж у Європі…

– Як насправді у Європі? Деякі громадські активісти часто вдаються до маніпуляцій при формуванні громадської думки, наводячи приклади успішного розвитку ВДЕ в Європі. Але там не все так «зелено»… У Європі все по-різному – в різних країнах. Наприклад, Іспанія, яка раніше занадто активно підтримувала ВДЕ, тепер намагається усіляко знизити занадто високі тарифи для ВДЕ. На жаль, вона робить це небездоганно і у 2016 р. програла перший міжнародний арбітраж інвесторам, що вже вклали кошти у цей бізнес.

Найбільша частка електроенергії з ВДЕ виробляється в Німеччині, але при цьому побутові споживачі цієї країни сплачують і найвищий тариф на електрику в Європі. Тобто, як я вже казала, ці два фактори взаємопов’язані.

В Україні ж поки що існує очевидний значний дисбаланс у тарифоутворенні на електроенергію, що виробляється різними типами генерації. Найдешевша – атомна енергетика, а сонячна – найдорожча (у 16,5 раза дорожча атомної!). Крім того, наш вітчизняний «зелений» тариф не тільки найвищий у світі,  він ще й прив’язаний до курсу євро та вчасно індексується. А тут ще й вугільний тариф формується за «славнозвісною» методикою «Роттердам +», у результаті чого тарифи на електроенергію, вироблену ТЕС, у чотири рази вищі за енергію з АЕС.

Крім того, я маю підкреслити, що світова динаміка «озеленення» енергетики демонструє фантастичні результати, але всі енергетичні цілі, яких прагне досягнути Світ до 2050 року, базуються на включенні атомної генерації в баланс виробленої енергії. Чому? Тому що розрахунки вчених та експертів доводять: глобальних кліматичних цілей неможливо досягти без атомної енергетики. Атомні електростанції, так само, як сонячні та вітрові, належать до низьковуглецевих видів генерації. АЕС майже не дають викидів СО2 в атмосферу і тим самим стримують розвиток парникового ефекту і, відповідно, глобального потепління.

Якби Україна взагалі не мала атомних електростанцій, то щороку в атмосферу з теплових електростанцій викидалось би на 117 млн тонн СО2 більше. Тобто, більше на 30%. Загалом за рахунок експлуатації українських АЕС вдалося запобігти викидам 2,7 млрд тонн вуглекислого газу.

В економічно розвинутих країнах для запобігання викидам вуглекислого газу на сучасних ТЕС і ТЕЦ застосовують технологію Carbon Capture & Storage*. Якщо врахувати вартість використання такої технології, то українські АЕС, попередивши викиди 2,7 млрд тонн СО2, зекономили для країни 100 млрд доларів.

В цілому, з 1990 року Україна більш ніж удвічі скоротила кількість викидів вуглекислого газу, чим зробила значний внесок у досягнення цілей, які ставить об’єднана Європа в боротьбі з кліматичними змінами. Нині ж головною проблемою для нашої країни залишається відсутність більш-менш точного прогнозу обсягів «зеленої» генерації, що створює більше проблем, ніж вигод для ОЕС. Європейський досвід, безумовно, необхідно враховувати, бо створення особливих умов для пріоритетного розвитку тих чи інших видів генерації, надмірний перекіс у бік «озеленення» безперечно створюватиме проблеми балансування ОЕС.

* НЕОБХІДНЕ  ПОЯСНЕННЯ

Уловлювання та зберігання вуглецю (CCS) – це технологія, яка може захоплювати до 90% викидів вуглекислого газу (CO2), що утворюються в результаті використання викопного палива у виробництві електроенергії та промислових процесах, запобігаючи потраплянню вуглекислого газу в атмосферу.

Крім того, використання CCS з відновлюваної біомаси є однією з небагатьох технологій боротьби з викидами вуглецю, які можуть бути використані у «вуглець-негативному» режимі: насправді вивести вуглекислий газ з атмосфери.

Ланцюг CCS складається з трьох частин: захоплення вуглекислого газу, транспортування  та надійного зберігання  його під землею у виснажених нафтових і газових родовищах або глибоководних шарах пласта.

Технології захоплення дозволяють виділяти вуглекислий газ із газів, що утворюються при виробництві електроенергії та промислових процесах, одним з трьох способів: уловлювання перед спалюванням, уловлювання після спалювання і спалювання оксидів вуглецю.

NB!   Редакція «Трибуни праці» шукає фахівця, який би об’єктивно проаналізував плюси і мінуси фактично дозволеного в Україні методу виробництва електроенергії шляхом спалювання деревини з радіаційно забруднених лісів  нашого Полісся. Котрий використовується  на ТЕС “Біогазенерго» в Іванкові. Сподіваємось, що в одному з наступних номерів нашої газети ми опублікуємо точку зору спеціалістів на цей вид «зеленої» енергетики.

Залишити відповідь