Небесна сотня

Публікації Трибуни Праці

 

Із небес я тобі посміхнуся,

Впаду дощиком, рідна матусю,

На ту землю, що я захищав,

Та, прострілений кулею, впав.

Впав від кулі я в юності літ,

Щоби землю покрив білий цвіт,

Щоби бігали діти юрбою,

Щоб щасливі були всі з тобою.

Ти, матусю, не плач: я вернусь,

Срібним місяцем вигляну з­за хмар,

Із землі проросту я травою,

Завжди буду я, рідна, з тобою!

Якщо зірочка падає з неба –

Це твій син полинає до тебе.

Із Небесної Сотні у світ,

Де поліг я у розквіті літ.

Де барвінок весною цвіте,

Прошу всіх пам’ятати про те,

Чому  Небесною Сотнею стали

І за що ми життя всі поклали.

Не журися, матусю, не плач

І за все, що  було, ти пробач…

Що не вернувся до твого порогу,

А відлетів у небесну дорогу.

На поріг вийдеш вранці як хати –

Я журавликом хочу кричати,

Що не знайду у твій  дім вже дорогу,

Бо в тій сотні я, що віддана Богу…

Ольга  ЛИПКО,

с. Тетерівське.

Залишити відповідь