Чи внесуть ТЕС у Генплан Іванкова?

Блог редактора

29 листопада в РБК відбулися громадські слухання – заключне обговорення Генплану Іванкова для врахування інтересів жителів селища щодо внесення пропозицій у модель перспективних змін. А так як інтереси різних людей дуже різні, то й консенсусу іноді досягати нелегко… Я вже писав про деякі моменти, що викликали несприйняття і навіть бурхливі емоції в частини жителів селища. Сьогоднішня розповідь – й про реакцію на них теж.

Зважаючи на деякі з поданих пропозицій та зауважень, у проект Генплану вже внесені певні зміни. Нагадаю лише про одну. Протести підприємців, які торгують на ринку в центрі селища, враховані: все залишиться, як є нині. Отож  цілих 5 років, згідно законодавства, не можна буде нічого там змінювати: щось будувати, реконструювати тощо.

Робота над рештою пропозицій ще триватиме: учасники цих громадських слухань запропонували створити погоджувальну комісію. На сьогодні це вже зроблено згідно рішення виконкому. Чисельний склад комісії – 25 членів. Отож, безсумнівно,  консенсусу досягти буде нелегко: у кожного – своє бачення…

Але коли члени комісії не дійдуть в чомусь згоди між собою, то при затвердженні Генплану рішення депутатів на сесії селищної ради з цього приводу буде остаточним.

На сьогодні «проблемних» питань щодо внесення-невнесення в Генплан якихось об’єктів залишилось начебто п’ять. Це самовільно споруджені гаражі (зокрема, на території старого базару); зона впливу промислового підприємства на житлову забудову (територія біля колишньої ПМК-168); земельна ділянка з правого боку в кінці вул. І. Проскури (де може бути споруджена автомийка самообслуговування); виробнича зона на приватизованій під ОСГ ділянці (зліва на повороті до газової філії);  внесення в Генплан ТЕС.

На останньому з цих об’єктів слід зупинитися і дещо пояснити: по ньому виникли розбіжності в підходах між замовником містобудівної документації – селищною радою та її виконавцем – спеціалістами НДІ «Діпромісто». Замовник – на боці громади, представники якої вимагають не вносити ТЕС в Генплан. А от виконавець поки що не бачить для цього вагомих підстав. Отож селищна рада має оперативно зібрати всі необхідні матеріали, що свідчитимуть і про шкідливість цього об’єкта для навколишнього середовища та людей, і про порушення законодавства при його будівництві.

З приводу цього 22 листопада відбулася й окрема розмова – на зустрічі керівників селищної ради, її депутатів і активістів громади з представником розробника Генплану. (Див. «Трибуну праці» за 24 листопада ц.р.). Проте й на громадські слухання також прийшло зовсім мало людей (на знімку). І це ще одне свідчення ставлення багатьох наших земляків до розв’язання існуючих проблем: хай хтось, а не я…

Ситуація  ж – непроста: позначити в Генплані цей діючий об’єкт електроенергетики за межами Іванкова – не в компетенції самої селищної ради. Встановлення чи зміна меж населених пунктів, які входять до складу відповідного району, як передбачає Земельний кодекс України (глава 29) – прерогатива районних рад. У нашому випадку це, здається, й не проблема – прийняти таке рішення. Але для того мають бути вагомі документальні підстави, а не просто чиєсь бажання чи емоції. Хоча проблема є, і вона – серйозна: не розв’язується лише винесенням цього об’єкту за межі селища на папері…

Саме тому, не зважаючи ні на що, частина мешканців райцентру постійно вимагає закриття ТЕС. Останній лист з 17-ма підписами іванківців надійшов у нашу редакцію місяць тому. Н.Г. Яковенко, яка писала його, – у минулому фахівець у сфері містобудування, отож її аргументи теж мають резон. Але регулярним надсиланням до редакції газети подібних протестів справу цю не вирішиш – потрібні інші, максимально ефективні підходи. В т.ч. підготовка (збирання) документальної доказової бази, судові рішення, висновки відповідних контролюючих державних органів тощо. Але в останні роки боротьба проти ТЕС звелася майже до нуля – одні емоції в Фейсбуку та поміж собою… Дійсно: де великі гроші – там важко довести істину!.. От люди й починають зневірюватися.

Думаю, що газеті ще доведеться повертатися до цього питання не раз: проблема – дуже важлива і непроста.

Павло СМОВЖ.