«Я в бій, мамо, в  бій, мамо, рвусь!..»

Публікації Трибуни Праці

 

 

Нещодавно в  Фейсбуку побачив  фото нашого земляка­іванківця  Павла Сидоренка та вірш під ним жительки Іванкова Валентини Субботіної. Про цього мужнього воїна, який після тяжкого поранення і тривалого лікування знову повернувся на передові позиції війни на Сході України, давно збирався написати, та все якось не виходило. Але тут така нагода, що відкладати вже не можу: дуже зачепило за душу, як то мовиться.

Ось що написала поетеса в ФБ як передмову до своєї поезії під цією світлиною:

«06.12.2018 р.  Сьогодні подзвонила кумі Люді Сидоренко… Кажу, там твій Павло виставив нові фото: на засніженому полі, з автоматом, худий такий, з бородою…  А вона мені: «Він там хоч у шапці, тепло одітий?..». О святі українські матері!!!

Мамо, не плач:

Я в шапці, і я не голодний.

Я – злий!

Мамо, пробач,

Мамо, повір:

Я вовком стаю поволі…

Я – сильний, і я без сили:

Війна затягнула у вир

Без права себе захистити!..

А поранений виє звір…

Мамо, дивись:

Я вже покриваюся шерстю,

У мене хоробре серце,

Від люті зашкалює пульс.

Я в бій, мамо,

В бій, мамо, рвусь!

Мамо, не плач,

Мамо, молись:

За дерева, що кулі

На себе приймають,

За Землю, що втратила вісь,

За небо, що вмерло

В очах «двохсотих»,

Мамо, молись!

Терпець увірвався, мамо!..

Мамо, дивись:

Прийде Ніч, і ми всі, як один,

Покриємось шерстю…

Завиє вожак

І місяць уповні  жахнеться…

Чекати немає сенсу:

Більше немає серця

Й лють переповнює, злість!..

Нечисть, тремти!

Мамо, молись!

Мамо, не плач…

Я в шапці, і я не голодний,

Я – злий!».

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Павло СМОВЖ.