…І КОХАННЯ ЗАСЛІПИЛО ОЧІ

Публікації Трибуни Праці

 

 

Якось нещодавно на зупинці чекала автобуса і почула таку історію. Розповідала незнайома жінка. Вона була впевнена, що ми з нею більше ніколи не зустрінемося. Тому й захотіла поділитися тим, що їй наболіло.

…Вона залишилася одна, чоловік помер. Сама ж була ще досить не похилого віку, діти виїхали за кордон. Звісно, що самій погано. Тож в інтернеті познайомилася з чоловіком. Переписувалися, згодом домовилися про зустріч. І, як їй здалося, покохались. Він приїхав до неї. Офіційно зареєстрували шлюб. Прожили десь з-півроку. Ніби й непогано все було. Аж раптом він їй пропонує: «Давай поміняємось дорученнями, аби могли ми при потребі гроші в банку знімати, машиною керувати, ти – моєю, я – твоєю….» У неї були й машина, й трикімнатна квартира, і трошки грошей про чорний день на банківській картці. В нього також був автомобіль, житло (тільки в іншому районі). В усякому разі він про це їй говорив, проте до нього вона так і не встигла з’їздити. І кохання засліпило жінці очі.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Валентина ГУРИН.