«Осіння печаль»

Публікації Трибуни Праці

 

 

 

Засльозилось тьмаво­сіре небо, пролилось негодою. Сяк­так попорає нехитре господарство Ольга Нечипорівна та й вмощується на теплій лежанці. За вікном казиться сльотавиця, а тут, у просторій хаті, – затишок, і мимоволі простягаються думки у минуле. Владно бере щем за веселковим дівоцтвом, згадуються роки заміжжя з чоловіком Миколою Романовичем, ущерть заповнені роботою.

Обоє трудились у Термахівському колгоспі імені 1 Травня. Чоловік шоферував, а вона – дояркою. Сорок років, як один день. Недарма серед кращих трударів на Дошці пошани вміщували її портрет. Обиралась і депутатом районної ради.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Віктор БУТКО.

Залишити відповідь