РАЙОННА ПАРТОРГАНІЗАЦІЯ ЗАПРОШУЄ… В ОПОЛОНКУ… або  Як ми ставимося до деяких традицій різних народів

Блог редактора

 

 

Традиція  масового «моржування»  на природних водоймах в освячених на Водохреща ополонках, як стверджують історики,  ніколи раніше не була  притаманна  українському народу. Проте в останні десятиліття ця практика  поширюється. Ось і цьогоріч у нашому районі, як і по всій Україні, в багатьох населених пунктах було організовано, можна  так сказати,  групові заходи з купання в льодяній  воді.

На це можна дивитися по різному: і з точки зору благотворного (не для всіх!) впливу таких процедур на здоров’я людини, і з точки зору  усталених віками православних церковних канонів, і – елементарної етики поведінки в громадських місцях. І навіть з позицій етичності використання при цьому… партійного піару (!).

Так-так, доводиться спостерігати й таке явище. Але воно вже з дещо  іншим «присмаком» – з метою політичної реклами. Особливо перед  виборами. І це вже прямо політизує в даному випадку нейтрально-безпартійне, образно кажучи,  моржування. Бо виходить немовби це партійний захід…

Не буду називати  районний осередок цієї  політичної організації – її очільник багатьом відомий своєю різнобічною активністю, намагається робити якісь добрі справи. Та й ставленню його партії до проблем у нашій державі багато в чому симпатизують громадяни України. Просто наведу останній конкретний приклад такого ось «приклеєного» до народно-церковного свята піару: «Іванківська районна партійна організація (назва…) традиційно запрошує завтра, у суботу, 19 січня, жителів смт Іванків прийняти участь у купанні в освяченому прорубі з нагоди свята Водохреща». А після такого «партійно-політичного» заходу, який зібрав фактично невелику кількість учасників і споглядачів купання в ополонці, з’явилася вже похвальба-подяка  в тому ж таки Фейсбуку: «Іванківська районна партійна організація… організувала традиційно гарну справу! Дякую усім, хто прийшов на захід! Ви найкращі!..».

По-різному можна сприймати такі в основі своїй чисто агітаційні дії, так само, як по-різному буде сприйнята різними людьми й ця  «інформація для роздумів». Але й про таке   треба обов’язково говорити, коли аналізувати  процеси  нашого сьогодення, в тому числі – утвердження  народних і церковних традицій. Особливо – в непростий  період становлення  Православної Церкви України після визнання її автокефальності Вселенським патріархатом.

Саме тому ми й вирішили опублікувати сьогодні в газеті ( див. стор. 4) – по свіжих слідах, як то мовиться – дві статті з поглядами їх авторів на історію саме цієї традиції в різних народів. А також – зачепити тему, народжену практикою сьогодення: форм і методів  партійно-політичної (не релігійної!) роботи з віруючим і невіруючим «електоратом» у сфері, котра має належати   церкві. Бо інакше подібне виглядає   фарсом…

Не даватиму тут зараз ніяких оцінок кому б то не було, не робитиму також ніяких висновків. Хочеться сподіватися, що земляки – читачі й не читачі «Трибуни праці» – не залишаться байдужими до обговорення цієї теми, висловлять  свої думки з такого  приводу. А заодно – й щодо   інших питань, котрі тісно пов’язані зі сказаним мною і твердженнями авторів згаданих вище публікацій.

Ділитися своїми поглядами й міркуваннями можна і в листах до редакції,  і в  місцевих спільнотах Фейсбуку: сьогодні маємо чудову можливість онлайн спілкування, якою успішно користується немало людей. Саме з  метою провести широке обговорення подібних питань ця моя стаття, а також  дві згадувані вище, будуть розміщені в групах «Іванків назавжди», «Іванків сьогодні» та «Іванківщина рідна». Найбільш конструктивні й помірковані думки небайдужих людей ми потім опублікуємо в  газеті. Адже не у всіх жителів району, зокрема, читачів «Трибуни праці», є інтернет, персональні комп’ютери, вміння та бажання з ними працювати. Це – з одного боку. З іншого – такі питання слід обговорювати широко, з представниками усіх верств населення.

        …ТО ЩО ВИ ДУМАЄТЕ  З ТАКОГО ПРИВОДУ?..

Павло СМОВЖ.