ПУТІН: ВИ – НЕ ЛІЗЬТЕ В РЕЛІГІЙНІ ПИТАННЯ!   А МИ – БУДЕМО  ЛІЗТИ…

Блог редактора

Одразу зазначу:  ні в кого не може бути підстав звинуватити  мене, а отже й  «Трибуну праці», в тому, що «ліземо» в церковні справи. Якщо раніше газета мала статус  комунального видання – її засновниками були РДА (орган державної влади) та райрада (орган місцевого самоврядування), то нині ми вільні від конституційного зобов’язання держави не втручатися у проблеми вірян. А тому   будемо й далі стояти на позиціях об’єктивної справедливості у всьому, зокрема – в питанні самовизначення  релігійної громади іванківської (та й не тільки!) церкви щодо належності до  ПЦУ чи РПЦ.

Слава Богу, як то мовиться, що більшість свідомих  земляків правильно розуміють ситуацію: інакше сьогодні не можна. Якщо  державі  й нам, її громадянам, таки випало – за віки! – стати незалежними від чийогось стороннього угнітання, то цю можливість треба закріплювати у всьому. Я реально й добре знаю, за що не слід хвалити нашого нинішнього Президента, але те, що він очолив, і успішно, процес надання самостійності УПЦ – то дуже правильно! Бо це теж є важливою складовою  державної політики  в нинішніх непростих умовах. Бо це є одним із шляхів швидшого досягнення справжнього  суверенітету нашої багатостраждальної України.

Багато хто й з українців відверто критикує за це Порошенка. Але що ж виходить: нашому Президенту не можна лізти, вибачайте за таке слово, в релігійні справи в Україні, а російському – можна?!.  Звинувачення в цьому нашого очільника держави є частиною  не лише  гібридної, а й уже відкритої, «класичної» війни, яку веде РФ проти нас. А тому дуже жаль, що багато хто з вірян старшого покоління, дечого не розуміючи, пробує переконувати інших в необхідності залишення у лоні Російської православної церкви. Не буду  сьогодні говорити про помилковість такого мислення, хоч маю  дуже багато вагомих аргументів, а просто наведу деякі інші факти реальності.

Президент РФ  Путін на весь світ заявив, що Росія залишає за собою право реагувати на загрози порушення права на свободу віросповідання в сусідніх країнах. Про це він сказав на урочистостях з нагоди десятиріччя інтронізації (сходження на престол) очільника РПЦ Кирила (Гундяєва). Коментуючи створення в Україні автокефальної церкви, Путін вкотре поскаржився на нібито втручання української влади у церковні справи і додав, що в Росії подібні дії вважають “абсолютно неприпустимими” (!!!).

Вже ніхто  не дивується безмірному лукавству  й відвертій брехні Московії у всіх без винятку питаннях, що стосуються її поведінки й на міжнародній арені, й у себе дома. Але щоб постійно казати одне й одночасно робити зовсім протилежне – це ж треба ким бути?!. І ким-чим вважати інші держави та народи?!.

“Ми поважали і будемо поважати незалежність церковного життя, тим більше – в сусідній суверенній країні, — запевнив Путін на гундяївському «ювілеї». – Однак залишаємо за собою право реагувати і робити все для захисту прав людини, зокрема і на свободу віросповідання…”. Тобто, спочатку  лукавить, що начебто поважає цю незалежність у нас, а далі прямо заявляє про те, що Росія «лізтиме»  й тут у наші внутрішні справи! А на якій підставі, хочеться запитати? Хто тобі дав на це право?!.

Цікаво: чи знайдуться такі, хто повірить цим словам російського «царя»? Бо факти свідчать протилежне!.. Ось яскравий приклад: «Окупаційна влада Криму повідомила вірянам храму ПЦУ у Сімферополі, щоб вони «звільнили приміщення». Про це заявив архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій Зоря.

«Архієпископ Клімент з вірянами собору святих Володимира і Ольги в Сімферополі потребують від усіх молитви :  окупанти надіслали припис про «звільнення приміщень», – повідомив Зоря. За його словами, єдиному українському православному храму у Сімферополі загрожує знищення.

«Очевидно, що це є помстою Москви, в тому числі за правозахисну діяльність владики», – підкреслив архієпископ.

А ще на весь світ розлетілася його подяка Кирилу за “духовне годування” російського воїнства, яке,  як заявив Путін,   допомагає офіцерам і солдатам РФ бути переконаними у своїй “моральній правоті”…

Он що виходить!.. Що саме «моральна правота» дозволяє росіянам вбивати не лише українців, сірійців та всіх інших, хто потрапляє в зону імперських інтересів Москви, а й «своїх» – навіть в інших країнах!..

Верхом брехливого лицемірства Путіна на тому «ювілеї» Гундяєва стало  відзначення   зусиль глави РПЦ у “зміцненні довіри” між країнами і народами… А також   сподівання (цитата), що “російська православна церква і надалі матиме дієву миротворчу силу”. Видно, мав на увазі  російський президент  освячення московським Кирилом російської «миротворчої» зброї, якою вбивають сьогодні й українців також…

А в той час промосковські попи збирають зі своїх парафіян немалі, ніким не обліковані, суми грошей, певна частина яких потім  направляється в Москву. Цьому приклад – свіжий випадок з митрополитом Онуфрієм, у якого було вилучено нещодавно 80 тисяч доларів  США при спробі  незадекларованого їх вивезення з України в РФ. Раніше на це закривали очі, тепер фінансувати агресора, який веде з нами війну, не хочеться…

…Можна багато говорити й писати на цю тему. Але не буду: сьогодні люди, небайдужі до подій сьогодення, самі добре розбираються в усьому, що діється навколо нас і в світі. Скажу  найголовніше для земляків-іванківців та всіх мешканців району. Настав час засвідчити всім нам свою громадянську, проукраїнську, патріотичну позицію. Котра полягає і в тому також, як ми поставимося до вирішення релігійного підпорядкування існуючих парафій – в Іванкові та всіх селах району, де є церкви. Чи буде хто з нас підтримувати гундяївсько-путінську  РПЦ, священики якої вже й не приховують свого негативного ставлення до Української  автокефальної церкви? Але ж справжня незалежність держави не передбачає і зовнішнього управління її громадянами через релігійні центри, які діють в інших країнах!..

Звичайно, такі непрості питання, та ще й в умовах непростого сьогодення, слід вирішувати тільки й тільки мирним, цивілізованим, законним шляхом! Настоятелі церков МП в нашому районі на своєму зібранні вирішили, що (цитата з ФБ) «рішенням зборів духовенства Іванківського району було одноголосно підтримано вірність Російській Православній Церкві та Митрополиту Онуфрію».  Проте такий  їхній  крок є нічим іншим, як  публічною і  відвертою демонстрацією психологічного тиску на людей. І нічим іншим. Що ж, хай деяка частина духовенства РПЦ в Україні залишається вірною Кирилу та Онуфрію. Але такі питання має  вирішувати релігійна громада, а не одноосібно настоятель церкви! Піде він проти бажання більшості своїх парафіян – доведеться залишати цю, раніше «свою», парафію та  шукати собі роботу деінде… Це – згідно прийнятого парламентом з даного приводу закону, який обов’язковий до виконання всіма громадянами України.

Саме тому я й пропоную проаналізувати на місцях, зокрема – в Іванкові, реальну чисельність релігійних громад кожної парафії у районі. Бо  вони останнім часом поспішно переглянуті  й «узаконені»  протоколами парафіяльних зборів у межах одного-двох десятків найактивніших вірян. А  от таким же чином  затвердженого реєстру парафіян кожної з церков – чи то КП, чи МП – досі немає. Тепер це треба зробити. Щоб мати реальну картину по кожній парафії. І щоб потім збори кожної релігійної громади за участю всіх парафіян (немало з яких досі особливо не замислювались над підпорядкованістю своєї парафії), свідомо приймали рішення, у лоні якої церкви  вони бажають бути надалі. Тобто, чи перейдуть  в автокефальну УПЦ (ПЦУ), чи залишаться під кирило-московською РПЦ. Яка благословляє, «духовно годуючи» (див. вище), російське воїнство не лише на війну з непокірними «бандерівцями», а й на реалізацію інших масштабних імперських  амбіцій нинішнього керівництва РФ.

В Іванкові вже йде робота серед вірян в цьому напрямі. На такий варіант погодився (якщо не передумає й не відмовиться від своїх слів, даних мені) настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці архімандрит Лонгін. Всі віруючі жителі селищної ради, які хочуть стати членами релігійної громади райцентрівського храму Божого – і вирішити питання підпорядкованості його парафії – мають прийти у визначений  день, час та місце на збори (про це буде широко оголошено дещо пізніше), де й записати себе в список-заяву про таке своє бажання. Протокольно зареєстровані до цього члени  релігійної громади (нагадаю – 19 вірян) на своїх парафіяльних зборах мають прийняти до свого складу всіх, хто цього хоче й заслуговує. І яке рішення прийме після цього релігійна громада – таке й буде законним. Опротестовувати яке вже ніхто не буде.

Павло СМОВЖ.