«ЩОБ  ПРЕСА ЖИЛА…»

Блог редактора

 

 

«П’ятниця, вона така:) Павло Смовж: дякую за розуміння і співпрацю. Підписали договір, в понеділок особисто підпишусь на «Трибуну праці» і будемо спільно робити все, щоб преса жила…».

Такий коментар після нашої зустрічі з’явився на особистій сторінці в Фейсбуку директора Київської міської дирекції «Укрпошти» В. Олещенка разом із світлиною, поки я зі столиці доїхав додому. Валентин Миколайович поширив текст разом з фото  і на моїй сторінці в ФБ.

З одного боку, приємно, що ми нарешті знайшли порозуміння в питаннях, які обговорювали. Та й те, що, ознайомившись зі змістом останніх номерів «Трибуни праці», він захотів читати її регулярно, теж багато про що говорить.  Як про газету, так і про столичного керівника такого рангу.

З іншого боку, – обопільних проблем у нас попереду ще багато. Зумовлених як об’єктивними причинами (зокрема, необхідністю поліпшення ефективності  роботи цього відомства­монополіста в царині універсального  поштового обслуговування населення, особливо – сільського),   так і багатьма суб’єктивними.  Але про те – окрема розмова.

«Щоб преса жила…». Так сформулював свою головну думку директор КМД неспроста. Не можу про це не сказати кілька слів. Бо  сьогодні  то вже реальна загроза для місцевих друкованих ЗМІ – припинення їх виходу через ряд не залежних від журналістів факторів. Саме тому ми  вели мову не лише про договір, згідно якого проводиться передплата і доставка читачам й нашої газети.   (Торік працювали без нього: поштовики не захотіли вносити в цей документ запропоновані мною додаткові пункти, що передбачали  їхні конкретні  зобов’язання  та   відповідальність за належну якість доставки «Трибуни праці» передплатникам). На 2019­й ми його таки підписали – більш­менш паритетний у частині таких  зобов’язань і відповідальності: з адекватними й конкретними термінами взаєморозрахунків і доставки газети, відповідальності за порушення термінів тощо. Хоч це й не є гарантією кардинального поліпшення  роботи поштовиків у нашому районі: немало причин її погіршення, на жаль,  не залежать від КМД…

І саме тому вели мову й про загальні проблеми преси та пошти, зокрема, в нашій області, яку вже два роки обслуговує КМД. Найперша з них – самоусунення держави (насамперед, уряду й парламенту) від таких питань. В результаті поштове відомство без держпідтримки в окремих питаннях змушене робити те, що нині робить… А преса в той час починає «загинатися» – й від всезростаючих поштових тарифів, й від погіршення якості доставки газет і журналів, й від неспроможності людей оплачувати також всезростаючу собівартість друкованих ЗМІ. Й навіть через розвиток нових комунікаційних онлайн­технологій в інтернеті…І все через те, що від фінансової підтримки пошти й місцевих  ЗМІ, як це робиться в багатьох країнах Європи, в Україні практично чомусь відмовились. А вона ж є важливою  соціальною складовою державної політики!.. Тому й маємо те, що маємо на сьогодні…

Користуючись нагодою, зауважу  і про таке. У листопаді м.р. я вже писав про непростий  передвиборний період, який маємо пережити в 2019­му році. Лавина  агітаційних матеріалів – «за» або «проти» певних кандидатів на посаду Президента України – виявилась (на щастя  читачів «Трибуни праці») не такою великою, як очікувалось. Та все одно доводиться  періодично друкувати  деякі з них не по своїй  волі. Адже, згідно з виборчим законодавством, ми не маємо права відмовляти у їх публікації  жодному суб’єкту виборчого процесу: закон ставить їх у рівні умови. Політичні сили і кандидати укладають з редакцією угоди, замовляють газетну площу, оплачують її – теж на рівних умовах. Тож  просимо читачів усвідомлювати, що редакція не несе відповідальності за зміст цих публікацій, ми не завжди поділяємо ідеї й висновки, що в них містяться. І просимо не ототожнювати їхній зміст з позицією редакції.

Друга така агітаційно­пропагандистська  хвиля очікується перед парламентськими виборами, що відбудуться восени цього року. Наголошую: редакція може не поділяти позицію авторів окремих таких публікацій, не відповідає навіть за їх зміст, але зобов’язана доносити до виборців  інформацію, що виходить з передвиборчих штабів та  від окремих кандидатів. Тож повторю те, про що писав раніше: висновки мають робити самі виборці. Тобто, шановні земляки, самостійно вирішуйте,  за кого голосувати, а за кого – ні. Й дуже серйозно, зважено до цього підходьте. Адже йдеться про долю нашої держави, про долю кожного з нас. Тобто, про зміну координат і пріоритетів нашої влади. Яка сьогодні не виправдовує наших сподівань.  Вона, наша доля, – в наших з вами, шановні земляки, руках!

Принаймні, хочеться на це сподіватися.

Павло СМОВЖ.

Залишити відповідь