«Звернення до громади смт Іванків.

Публікації Трибуни Праці

Керівнику ПП «Редакція Іванківської

районної газети «Трибуна праці»,

редактору газети Смовжу П. Я.

архімандрит Лонгін

(Дімітрієв Юрій Миколайович),

вул. Толочина, 96, смт Іванків,

 Іванківський район,  Київська обл., 07201, Україна,

номер засобу зв’язку: + 380 4591 5 50 47

Шановний Павле Яковичу!

… До останнього часу в смт Іванків Іванківського району Київської області зберігався спокій та релігійний мир, але в січні 2019 року ситуація змінилась.

Події, що відбуваються навколо нашої релігійної громади, свідчать про те, що, в тому числі, шляхом розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, готується захоплення храму Різдва Пресвятої Богородиці, що належить релігійній громаді парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви смт Іванків Іванківського району   Київської   області,   з   метою   незаконного   користування   цим   храмом   та перешкоджання нормальній діяльності вказаної релігійної громади, в тому числі, у здійсненні релігійних обрядів.

Особи, які підпали під вплив неправдивої пропаганди, вважають правомірними заплановані дії по захопленню будівлі храму, що належить нашій релігійній громаді. Насправді, у вказаних діях міститься склад злочину. Задля запобігання неправомірним діям та з метою попередження всіх причетних до можливих зазіхань на будівлю храму про неправомірність їх дій, а також зважаючи на засади журналістики, що передбачають об’єктивне висвітлення подій та надання можливості іншій стороні висловити свою думку, прошу Вас оприлюднити у найближчому номері газети «Трибуна праці» наступний текст без скорочень та редагування:

На жаль, сьогодні багато неправдивої інформації розповсюджується стосовно Релігійної громади парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області, яка об’єднана навколо храму Різдва Пресвятої Богородиці в смт. Іванків.

Негативна інформація направлена на розпалювання ворожнечі та ненависті серед людей. З метою збереження миру та злагоди, я хочу навести суто правову сторону ситуації, яка склалась.

По­перше, слід розібратися, що таке «релігійна громада». Згідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

До складу нашої релігійної громади входять парафіяни, які регулярно беруть участь у богослужінні, сповідаються та причащаються, дотримуються церковних канонів і приписів, визнають обов’язковість Статуту про управління УПЦ, перебувають у канонічному послухові до настоятеля, творять діла віри та прагнуть до духовно­морального вдосконалення.

Поняття релігійна громада і територіальна громада не можна ототожнювати. Жителі смт. Іванків – є територіальною громадою, оскільки об’єднанні за ознакою приналежності до одного населеного пункту. Члени релігійної громади об’єднуються не за територією, а тому що вони є особами православного віросповідання, які зберігають живий зв’язок зі своєю парафією. В одному населеному пункті може існувати декілька релігійних громад, зокрема у нашому селищі біля десяти.

Наша релігійна громада мирно існує вже 74 роки. На протязі всього часу свого існування не чинився жоден опір для тих, хто бажає відвідувати храм та долучатися до життя нашої громади, хто дійсно бажає стати парафіянином саме нашої релігійної громади та серед іншого визнає обов’язковість Статуту про управління Української Православної Церкви.

В Україні заборонена будь­яка дискримінація, в тому числі за ознакою релігійної приналежності. Наша громада зареєстрована в установленому законом порядку, не порушує закон, а тому діяльність громади – є правомірною.

Релігійна громада – є юридичною особою. Право власності на будівлю храму належним чином оформлене, так само, як і право користування земельною ділянкою.

Право власності в Україні є непорушним. Це конституційна засада.

Отже, будь­які посягання на храм, а також спроби це зробити – є протиправними і тягнуть передбачену законом відповідальність.

Жодні благі наміри та мотиви не можуть бути виправданням злочинних дій.

Незважаючи на пропаганду, яка зараз проводиться, збори територіальної громади, що були проведені 3 березня 2019 року, не можуть вважатися зборами нашої релігійної громади, а рішення, якщо такі були прийняті, не несуть жодних правових наслідків для нашої релігійної громади.

Спроби захопити храм, що належить Релігійній громаді парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області, перешкоджання в здійсненні богослужіння, а також розпалювання ворожнечі на релігійному ґрунті – все це є злочинами в розумінні Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, прошу всіх, хто планує взяти участь в неправомірних діях або був обманом залучений до участі в них, утриматись та відмовитись від скоєння злочину, а також сприяти збереженню миру і злагоди в нашому рідному селищі Іванків.

Архімандрит Лонгін».

 

«Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!..»   

КОМЕНТАР-­ВІДПОВІДЬ, ВІД ЯКОЇ  НЕ МОЖНА  УТРИМАТИСЯ

« … 20.   Кто говорит: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидит, тот лжец: ибо не любящий брата своего, которого видит, как может любить Бога, Которого не видит?..»

Соборное послание Иоанна. Глава 4, с. 20.

Ви знаєте, шановні земляки:  я  не вагався, що робити з цим   листом, отриманим досить дивним чином (про це – в кінці).  І написаним, до речі, професійною рукою   юриста (а не  священика­підписанта),  котрий і таким  листом свідомо й цілеспрямовано нагнітає ситуацію в нашому селищі, перевертаючи дещо з ніг на голову. Отож, сповідуючи принцип свободи слова (до якого апелює  арх. Лонгін), уважно прочитавши  апелювання особисто до мене (в першій частині листа) й до іванківської громади (друга його частина),  я  публікую   в газеті це звернення. Щоб земляки самі розуміли, що до чого. Але при цьому використовую і  своє право – право відповіді небайдужого місцевого мешканця на  досить таки серйозні  звинувачення. Адже погодитись з деякими  твердженнями  не можна, бо вони  просто не відповідають дійсності.

«З ніг на голову», архімандрите, – це не зважати на  нормальну, зважену позицію іншої – більшої! –частини місцевих вірян, патріотично налаштованих.  Які запропонували і стоять на позиціях спокійного, мирного – тобто, поміркованого – вирішення цього питання. Про це йшлося   в  письмовому  зверненні до Вас як настоятеля храму (опублікованому навіть у райгазеті).  Про це висловлюються останнім часом все більше користувачів  місцевих груп Фейсбуку. Про мирний шлях вирішення цього питання говорилося й на відомих Вам організаційних зборах в РБК 3 березня ц.р.  Де жоден з мешканців Іванкова, сіл Запрудка, Болотня і Федорівка, які також небезпідставно вважають себе членами місцевої релігійної громади (РГ), не висловився  про якісь силові методи перепідпорядкування РГ та храму.

Правда, в інтернеті – зокрема, в місцевих групах Фейсбуку – з цього приводу можна читати різні думки і висловлювання…  Так, люби, Боже, правду:  є й провокативні,  безкомпромісні, радикальні пропозиції коментаторів ситуації  з обох боків – і  прихильників  УПЦ, і прихильників  ПЦУ. Але ж ці  окремі люди не роблять погоди в Іванкові, не відображають загальний  миролюбний настрій місцевих вірян! На щастя, наші земляки не збираються  щось ділити чи  відбирати один в одного силовим методом. Мова йде всього­навсього про  добровільний вихід  місцевої парафії з­під залежності  від Російської православної церкви. Адже УПЦ сьогодні є екзархатом в Україні зарубіжного  релігійного центру РПЦ.

«З ніг на голову», архімандрите,  – це  голослівно,  й  бездоказово стверджувати, що  стосовно членів досі існуючої релігійної громади іванківської церкви розповсюджується неправдива інформація. Яка саме, ким? І навіщо?!. Адже до неї входять такі само браття і сестри у Христі, вони сповідують таку само православну віру в одного для всіх  нас Бога. Й вони цим абсолютно не завинили ні перед ким, в тому числі – й перед своїми земляками­односельцями. Ну помиляються сьогодні, відкидаючи належність УПЦ до РПЦ, так, але колись, можливо, зрозуміють більше…  Їм ніхто  не дорікає за це!

 «З ніг на голову», архімандрите, – це стверджувати, що буцімто поширювана прихильниками ПЦУ «негативна інформація» спрямована на розпалювання ворожнечі та ненависті серед людей. Але насправді саме Ви своїми твердженнями й діями робите це. Придумуючи те, чого немає. Це, очевидно, саме Ви підкидаєте своїм парафіянам відверту дезінформацію про якісь немов би  плановані щодо них і храму злочини. Й  пробуєте  навіть залякувати  «інакомислячих»  кримінальною відповідальністю.

Більше того, Ви говорите про це як про начебто існуючий факт. Але ж ніхто такого робити в незаконний спосіб не збирається! Й панахида, проведена поминальної батьківської суботи 23 березня біля огорожі іванківської церкви священиками ПЦУ (бо за неї людей не пустили найняті Вами охоронці), це продемонструвала. Зрозумійте: більшість населення Іванкова та сіл, підпорядкованих селищній раді,  хоче разом з вірними вам парафіянами ходити в один храм, молитися одному Богу.  Але при цьому  не думати про те, що їхній священик  і парафія в цілому підпорядковані зарубіжній церкві. Бо якщо Ви заперечуєте це підпорядкування,  то свідомо обманюєте людей.

І те, що дехто досі не відвідував ваші богослужіння, – це не привід для невизнання таких людей вірянами парафії. Все в житті змінюється, і завтра вони можуть бути в церковній громаді найактивнішими. Двері Божого храму мають бути завжди відкриті для всіх!..

Отож  дозвольте запитати Вас про деякі Ваші дії.

На якій підставі Ви зі своїми 18­ма справді вірними Вам членами РГ (вони зафіксовані в протоколі парафіяльних зборів №4 від  18.Х1.2018 р.) категорично не хочете приймати до складу діючої досі РГ нових членів парафії?  Безпідставної  відмови  такому бажанню православних, хрещених вірян  Статут УПЦ не передбачає!.. І саме така Ваша поведінка зумовила проведення зборів людей, які бажають стати членами місцевої парафії, поза стінами храму Божого в Іванкові. Збудованого, до речі, за кошти всієї територіальної громади селищної ради та за бюджетні, тобто, державні. Тож який, фактично, має належати всім  членам  місцевої релігійної громади, а не невеликій їх частині.

Чому Ви як священик одноосібно присвоїли собі можливість визначати, хто має право брати участь у  ваших богослужіннях, а хто – не має такого права? Боїтеся, що будівля храму після масового розширення РГ рішенням більшості вірян перейде в підпорядкування тепер дійсно української – автокефальної – церкви? Так вона таки обов’язково колись перейде! Бо процес звільнення з­під усілякої залежності  від країни­агресора, в тому числі й релігійної,  що розгортається в нашій державі усе ширше  і в різних напрямах, – вже незворотний.

Чому Ви ображаєте деякими своїми твердженнями  іванківців? Котрі, буцімто, є  «несвідомими» й обманом  залучені до участі в неправомірних, на Ваш погляд, діях, зокрема, до «скоєння злочину», як Ви стверджуєте? Ви хочете сказати, що багато жителів селища, які підтримують створення ПЦУ,  не мають ні своєї голови на плечах,  ні  власної патріотичної позиції? Ви не припускаєте думку, що саме Ви глибоко помиляєтесь? Що саме Ви настроюєте одних людей проти інших? Що своїми словами і діями самі сієте ворожнечу в громаді?..

І чому Ви не хочете йти на контакт з іншими, крім «своїх»,  місцевими  віруючими? Хай уже з редактором не бажаєте говорити, продовжувати спілкування, яке раніше було нормальним.  Чому Ви навіть цей свій лист (оголошеною вартістю 200 грн…) надіслали мені… «Новою поштою», заплативши  55 грн?  А з іншими людьми як будете надалі спілкуватися? Зокрема, з тими, хто бажає бути парафіянином іванківської церкви, але тільки не підпорядкованої РПЦ? Вони що, не такі само віруючі в Бога, як дотеперішні Ваші прихожани?

Запитань – багато, і лише Ви могли б дати на більшість з них відповіді. Якби хотіли розуміти людей. Багато хто ще сподівається на це.

Схаменіться, Юрію Миколайовичу! Ніхто Вам в Іванкові не ворог. Чому Ви демонструєте дещо інше, в тому числі – й нерозуміння ситуації  в парафії, суспільстві та державі?

А ще дивує те, що й сьогоднішні  Ваші прихильники  не хочуть розуміти очевидного…

«Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!..»   Це й  нас, сьогоднішніх, так просив Великий Кобзар.

Павло СМОВЖ.