ІЗРАЇЛЬ ОЧИМА НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ-ЕМІГРАНТІВ

Публікації Трибуни Праці

 

Нещодавно я написав листа колишнім жителям Іванкова, а нині – Ізраїлю, Зінаїді Лосєвій та Борису Димарському. Попросив підготувати для «Трибуни праці» серію коротких розповідей про цю країну. Народ якої створив свою державу, як то мовиться, на голому місці, з чистого аркуша, в 1949 році. Котра  за  короткий проміжок часу – коли брати  історичні виміри – швидко увійшла  в число найбільш високорозвинутих країн світу.

А що заважає нам зробити подібне в Україні?

Отже, сьогодні наша газета розпочинає публікацію розповідей колишніх земляків-іванківців про те, як влаштоване життя в Ізраїлі. Думаймо, браття-українці, берім все, що нам підходить, на озброєння, як то мовиться, й дерзаймо! Далі пасивно спостерігати за тим, що коїться в нашій державі, не можна. Дії нашої влади багато в чому залежать від того, що ми їй дозволяємо чи не дозволяємо…Майбутнє України – в наших руках! І це не просто лозунг (та одна з рубрик «Трибуни праці»). Це має бути спонуканням до активних дій кожного з нас.

Для кращого розуміння читачами «Трибуни праці» пропонованої інформації вважаю за потрібне сказати кілька слів про авторів цих листів з-за кордону.

Борис Наумович Димарський був свого часу – до року, коли він емігрував до Ізраїлю – улюбленим учителем  біології  багатьох поколінь учнів Іванківської середньої школи №1. Зінаїда Артемівна Лосєва – бібліотекар, працювала в районній бібліотеці для дорослих. (Про неї нещодавно наша газета вже коротко розповідала).

Я дуже вдячний їм за те, що зрозуміли мій задум і важливість таких публікацій в Україні, зокрема, у нашому виданні. Сподіваюсь, вони зацікавлять багатьох читачів-земляків. І будуть, по великому рахунку, ще одним, хоч маленьким поштовхом до так необхідних нам усім змін у нашому житті. Приклади, до чого слід прагнути й нам, є. Інформований – значить озброєний!

Павло СМОВЖ.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.