СЕСТРА ДЛЯ НЬОГО  – ЯНГОЛ­ОХОРОНЕЦЬ

Публікації Трибуни Праці

 

Уже кілька років минуло, як Олексій Миколайович Пархоменко повернувся із зони, як її тоді називали, АТО. Але про участь у бойових діях, де він зазнав важкої контузії, йому постійно нагадують її наслідки. Щоб приймав ліки вчасно, одужував фізично і психологічно, про нього дбають і батьки, й дружина. Й особливо – сестра Оксана. Вона – як янгол­охоронець Альоші: контролює, щоб вчасно відвідував лікаря, не забував про консультації у психолога ЦСПР, супроводжує для оформлення документів у різні інстанції (бо йому самому важко). І навіть умовила брата пройти безкоштовне (завдяки управлінню соціального захисту РДА) навчання в автошколі. Але до того сама отримала водійські права, купила легковушку, набула досвіду: може не лише по Іванкову та району їздити, а й за його межі. В Оксани вже троє своїх дітей (молодшому – чотири роки) і купа всіляких життєвих проблем, та турбота про брата для неї – не менш важлива справа.

…Їх батьки родом із Запрудки, згодом переїхали до Іванкова, де живуть і нині. Після школи Олексій проходив строкову службу в Збройних Силах України (півтора року у Бердичеві). Тому, коли потрапив у зону бойових дій (його мобілізував Іванківський райвійськкомат у 2015­у році), уже мав певний досвід військовослужбовця. Але спочатку був спецкурс навчання в Полтавському інституті зв’язку, а вже потім – розвідувальна рота 56­ї окремої механізованої бригади. Бойовий шлях у якій Олексій Пархоменко з побратимами пройшов через Маріуполь, Донецьк, Новоянісоль (село Нікольського району Донецької області), Гранітне, Павлополь… Його основним завданням був збір розвідданих (тому про це – не говоримо). А ще боєць виконував обов’язки навідника станкового кулемета.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

На знімках: Олексій ПАРХОМЕНКО з сестрою Оксаною; відзнака Президента України.

Фото автора.