МИ СТОЯЛИ ПО ТРАСІ НА ПРИП’ЯТЬ,  ВТЯГУЮЧИ В СЕБЕ РЕНТГЕНИ…

Публікації Трибуни Праці

 

 

Тридцять три роки пройшли-пролетіли… І лише наша пам’ять повертає нас в ті теплі квітневі дні, прокручує всі події, неначе кінострічка.

…Різкий дзвінок телефона серед «глупої» ночі зірвав з теплої постелі. Такі дзвінки в таку пору не передвіщають нічого хорошого, і коротка команда чергового «Тривога!» підганяє до дій. До таких команд я звик, перебуваючи на афганському кордоні. «В ружье!!!», – осідлавши коня, вже мчиш на фланг застави.

Тож за короткий час було зібрано 20 співробітників, на чолі з зам. по службі П.П. Кравчуком, і відразу вирушили в м. Прип’ять. Версія виїзду була одна – навчальна тривога. За місяць до цього ми теж виїжджали в Прип’ять, але тоді – з метою припинення безладів серед молоді. Думали, може й тепер щось таке. Але… Перед самим під’їздом до міста нам оголосили, що на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Тому наше завдання – не допустити до майданчика «цікавих», особливо – рибалок, які йшли на «охолоджувач».

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Василь КОВАЛЬ,

полковник міліції у відставці,

учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 26-27 квітня 1986 року,

смт Іванків.

Ілюстрація з газети “Сільські вісті”, 1986 р.