Маки

Публікації Трибуни Праці

 

Серед тисяч громів

Світ горів і димів –

То ридала земля у

стражданні за тими,

Хто ішов в смертний бій

Через постріли й біль,

Полягли серед піль

назавжди молодими.

Сиво виплив туман –

Він не згоїть їх ран

І не зцілить сердець,

що, як постріли, згасли.

Лиш укриє, мов сном,

І розвіє зерном

Їхню кров по землі,

що розквітне, мов гасло.

Ясно зорі пливуть,

Красно маки цвітуть –

Так, немов до живих

з­поміж трав промовляють:

«Пам’ятаєте час –

Той, що винищив нас?

Наші душі живуть,

поки нас пам’ятають».

Маки, маки мої,

Вічна совість землі,

Пам’ятаємо тих,

що життя не жаліли,

Що ішли в смертний бій

Через постріли й біль,

І, спіткнувшись об кулі,

на попіл згоріли.

Бронза, камінь, граніт,

Сотні пам’ятних плит,

Безліч братських могил –

то, війна, твої знаки.

А живі все ідуть,

Квіти й сльози несуть

І слізьми поливають

нев’янучі маки.

Наталія МЕЛЬНИЧЕНКО.