ІНАВГУРАЦІЙНА  ПРОМОВА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ  В.О. ЗЕЛЕНСЬКОГО

Публікації Трибуни Праці

Дорогі українці!

Після перемоги на виборах мій шестирічний син сказав: “Тату, я по телевізору бачив, кажуть, що Зеленський президент. Виходить, що я теж президент”. І тоді це прозвучало як дитячий жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина. Тому, що кожен з нас президент. Не 73%, які за мене голосували, а всі 100% українців. Це не моя, це наша спільна перемога. І це наш спільний шанс, за який ми несемо спільну відповідальність. І щойно не тільки я приймав присягу, кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність України.

Уявіть собі гучні заголовки: “Президент не платить податки”, “Президент напідпитку промчав на червоне світло”, “Президент потихеньку краде, бо всі так роблять”. Ви згодні, що це ганьба. Ось чому, ось що маю я на увазі, коли кажу, що кожен з нас – президент. Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за Україну, яку ми залишаємо своїм дітям. Кожен з нас на своєму місці може зробити все для розвитку України. Європейська країна починається з кожного. Так, ми обрали шлях до Європи. Але Європа не десь там. Європа – вона ось тут (показав на серце – ред.).  І коли Європа буде ось тут, вона буде ось тут – в Україні. І це наша спільна мрія.

Але у нас є і спільний біль. Кожен з нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. І кожен з нас переселенець. Ті, хто втратив власний дім. І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши цей біль. І кожен з нас заробітчанин. Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині. Ті, хто в боротьбі з бідністю змушений втрачати власну гідність. Але ми все це подолаємо, бо кожен з нас – українець.

Ми всі українці. Не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Всі українці – від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Сімферополя, у Львові, Харкові, у Донецьку, у Дніпрі і в Одесі – ми всі українці. І ми маємо бути єдині, адже тільки тоді ми сильні. І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі – нас 65 мільйонів. Так, не дивуйтеся. Нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля. Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії та Африці, я звертаюсь до всіх українців на планеті. Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну і успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати до України не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, нам свої знання, свій досвід і ментальні цінності. Все це допоможе нам почати нову епоху.

Скептики скажуть – це фантастика, це неможливо. А може це і є наша національна ідея – об’єднавшись, зробити неможливе, всупереч усьому. Згадайте, будь ласка, збірну Ісландії з футболу на Чемпіонаті Європи, коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися і захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив. І це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами в обороні рідної землі, японцями у технологіях, швейцарцями в умінні щасливо жити один з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.

І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі. Мене часто питали: «А на що ви готові заради припинення вогню?». Дивне питання. А на що готові ви, українці, заради життя близьких вам людей? На що? Можу запевнити: задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення. Я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде треба – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наші території – ніколи. Історія несправедлива, це правда. Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати. І ми готові. Готові до діалогу, але (переходить на російську) я впевнений, що першим кроком для початку цього діалогу буде повернення всіх українських полонених.

Наш наступний виклик – це повернення всіх втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, це формулювання не зовсім коректне, бо неможливо втратити те, що й так наше по праву. І Крим, і Донбас – це українська земля. Де ми втратили не тільки території, ми втратили найголовніше – це людей. (переходить на російську) І сьогодні ми просто повинні, я впевнений, вони нас чують, повертати їхню свідомість. Ми втратили їхню свідомість, за ці роки влада не зробила нічого, щоб вони відчували себе українцями. Вони не чужі, вони наші, вони українці.

Бо українець, я хочу сказати, це не в паспорті, українець – це в серці. І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну, наших героїв, як україномовних, так і російськомовних. Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які віддають життя за країну кожного дня. Я зроблю все, аби ви відчували повагу. Це гідне, а головне стабільне фінансове забезпечення, це ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити це.

Безумовно, окрім війни, є ще дуже багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принижуючі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця. Це медицина, про покращення якої говорять ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні. Це міфічні українські дороги, які будуються і ремонтуються лише у чиїйсь бурхливій уяві. Дозвольте мені зараз, якщо ви дозволите, процитувати одного американського актора, який став класним президентом: “Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою”. Це просто цитата. І я не розумію, чесно кажучи, наш уряд, який тільки розводить руками і каже: “Ми нічого не можемо зробити”. Це неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори.

Я думаю, що люди це оцінять. І моє обрання доводить: громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей. Можливостей відкатів, потоків та дерибанів. Ми збудуємо країну інших можливостей, де всі рівні перед законом, де є чесні і прозорі правила гри, одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу. І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень. Не було, будь ласка, моїх портретів. Бо президент – не ікона, не ідол, президент – це не портрет. Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивіться їм в очі.

Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож, шановні депутати, ви призначили самі інавгурацію в понеділок. У робочий день. Я бачу в цьому плюс. Це значить, що сьогодні вечірок не буде, будемо з вами працювати. А тому я дуже вас прошу ухвалити закон про скасування депутатської недоторканності, закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, багатостраждальний Виборчий кодекс. І зробіть, будь ласка, відкриті списки. А також я прошу вас звільнити з посад голову СБУ, генерального прокурора України, міністра оборони України.

І це далеко не все, що ви можете зробити. Але для початку достатньо. У вас на це буде два місяці. Зробіть це і повісьте медалі собі. Непогані бали на дострокові парламентські вибори. Я розпускаю Верховну Раду 8 скликання. Слава Україні!

І наостанок, дуже коротко. Дорогий народе, протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці посміхалися. Я відчував так серцем, це була не тільки моя робота, це була моя місія. Наступні 5 років я зроблю все, щоб ви, українці, не плакали. Дякую.