А ФАКТИ ГОВОРЯТЬ ПРО ІНШЕ…

Публікації Трибуни Праці

 

Прочитала в райгазеті, що настоятель Іванківської церкви  Лонгін вимагає від редакції спростування деяких фактів про нього, опублікованих у  «Трибуні праці».  Але я, наприклад, як і багато  інших людей, не розумію: а на основі чого спростовувати правдиво  все в газеті сказане?

Від себе хочу додати ще деякі факти, що говорять про неправильну, вважаю, поведінку цього священника.

Перший факт. На недавню Пасху о 4.00 ночі  прийшла одна з жительок нашого селища у церкву посвятити паску, а їй  кажуть: «Ми вже закриваємось, бо зараз прийдуть «українці»…». Але ж хіба можна не пускати в церкву всіх бажаючих помолитися Богу? То я й запитую іванківців: це як же виходить – невже відбулося захоплення нашої церкви якимись «не українцями», чи що це означає?.. До якої тоді нації й громади відносить сьогодні вірних йому прихожан Лонгін? Хіба це не приклад сіяння зерен релігійного розбрату й непошани до всього українського, який і таким способом теж демонструється  з боку «руського миру»? Такі слова й дії – це пряма зневага до патріотично настроєних вірян  нашого селища!..

Другий факт. У той же самий світлий день Пасхи, о 9.30 ранку біля Іванківської церкви освячували традиційний набір  своїх великодніх корзинок  жителі селища, які проголосувала за перехід до ПЦУ і хочуть бути її прихожанами.  Люди стояли по обидва боки вулиці. Але не почекав отець Лонгін, коли  закінчиться ця процедура, а демонстративно  зневажливо – майже по  кошиках! – проїхав крізь ці дві шеренги парафіян на автомобілі на територію церкви. Бо їх освячували справді українські священники!..  Хіба так повинен вести себе служитель храму? Хіба поважає він громаду, на території якої  живе і служить? Хіба це не відкритий прояв  зневаги до людей, які хочуть бути віруючими дійсно  помісної української  автокефальної церкви?

Третій факт. Жінка принесла поминання по чоловіку в церкву. То Лонгін їй сказав: «Його відспівував український батюшка, тому я його поминати не буду. Принеси землю з могили, я її по­новому запечатаю, тоді буду поминати…». На мою думку, це теж штучно створювана  сьогодні ситуація  для релігійного протистояння і розколу.

Четвертий факт. Мати вбитого на Донбасі сина написала у пам’ятці «За загиблого українського воїна», а Лонгін вперто не хоче казати «українського», а згадує всіх, хто воює. Значить, і найманців з Росії, які вбили її сина?

То чию лінію веде отець Лонгін?..

Шановні земляки! Чи вас навчили чомусь Крим і Донбас?.. Коли ви перестанете наймати на всі обряди проросійських батюшок? В Іванкові дехто йде в  церкву московського патріархату, несе пожертви батюшці, а він за них наймає «тітушок» охороняти хоч і оформлену документально на УПЦ МП, але ж фактично  нашу українську церкву…

Справді українські священники починають  свою службу з молитви за Україну та її захисників, за Іванків і  людей, за нашу українську церкву. Вони не запитують, який піп хрестив чи відспівував людину. Вони за всіх моляться!

А от чернець Лонгін не хоче йти, як бачимо, ні на який компроміс, хто б з нас  до нього  не звертався. Але  компроміс все одно треба шукати. На мій погляд, він повинен полягати в тому, щоб після узаконення релігійної громади іванківської парафії ПЦУ проводити богослужіння в церкві Різдва Пресвятої Богородиці почергово, в різний час. Хай Лонгін робить це для «своїх» прихожан, а священник ПЦУ – для тих, хто хоче бути в справді українській помісній церкві. А час колись покаже, як воно буде далі.

…Привіт усім, хто не вітається зі мною із­за одного «руського» батюшки…

Чи може я образила чийогось брата або сестру, батька або матір, чоловіка або дружину?..

Чи може Бог у нас  не один?..

Поліна ДОВГАЛЮК,

смт Іванків.