«Ми всі воювали: і я, і батько, і брат…»

Публікації Трибуни Праці

На урочистостях з нагоди Дня Перемоги, які проходять у парку Іванкова, учасників Другої світової війни цього року було двоє: Микола Павлович Недашківський з Макарівки та Василь Юрійович Михайленко з Іванкова. Час невпинно летить: обом уже за 90 літ…

А у далекому вже 1941-му Василю було чотирнадцять. Якраз закінчив у рідному Оцителі (нині – Соснівка) семирічку. Батька Юрія Павловича одразу ж мобілізували на фронт. Повернувся додому він з нагородами. А старший на три роки брат Василя – Михайло спочатку перебував у партизанському загоні, а потім, після визволення району, його забрали на фронт. При визволенні Тернопільщини був тяжко поранений і помер від ран.

…У 15 років (мама незадовго до війни трагічно загинула, жили з мачухою) Василь возив конем із Леонівки у Коленці колоди для будівництва спаленого ковпаківцями моста через Тетерів. Уже тоді у душі юнака росла ненависть  до окупантів. Такі, як він, хлопчаки, чим могли, допомагали партизанам. Тепер пригадує, як після якогось бою по-пластунськи по картоплинні перетягував зі шляху покинутого ворогом кулемета на кладовище, щоб сховати його там у бур’янах, а потім передати його через старшого брата народним месникам.

У 16 літ його разом з іншими односельчанами відправляли на примусові роботи  до Німеччини.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Людмила ШУНКОВА.

Залишити відповідь