Україна вивчає шведський досвід створення геологічного сховища для відпрацьованого ядерного палива АЕС

Публікації Трибуни Праці

 

У попередніх публікаціях про будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива з українських АЕС, що ведеться у зоні відчуження, в «Трибуні праці» вже наголошувалось, що його створення сьогодні – це реалізація лише одного з можливих варіантів поводження з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП). Мета спорудження ЦСВЯП – дати Україні час, щоб визначитись із тим, що, зрештою, остаточно робити з відпрацьованим паливом українських АЕС. Адже, наприклад, можливе колись і прийняття такого рішення: захоронити його в так званому геологічному сховищі. (Такі сховища  створюються глибоко під землею – у  геологічних гірських породах, котрі можуть гарантувати надійну й  довготривалу ізоляцію радіоактивних речовин). Або ж можна з часом ухвалити рішення про переробку палива, яка на даний час є економічно невигідною, однак може стати вигідною, коли ситуація на ринку урану зміниться і він суттєво подорожчає.

Україна вивчає шведський досвід

створення геологічного сховища для відпрацьованого ядерного палива АЕС

12 січня цього року наша газета опублікувала повідомлення  прес-служби ДАЗВ про те, що експертна місія МАГАТЕ спільно з профільними підприємствами України розробила рекомендації щодо вибору в нашій країні майданчика для геологічного сховища радіоактивних відходів (РАВ). Було розглянуто попередню оцінку геологічних умов потенційних майданчиків для такого сховища у зоні відчуження та підготовлено проект рекомендацій для України.

9 березня ми опублікували відповідь на письмовий запит редакції «Трибуни праці» з цього приводу – роз’яснення першого заступника голови Держагентства України з управління зоною відчуження Олега Насвіта. Він  писав і про те, що (цитата) «… у висновках місії МАГАТЕ наголошено на тому, що процес відбору майданчика для майбутнього сховища повинен бути максимально прозорим, обговорений з усіма зацікавленими сторонами». Населення Іванківського району насамперед є такою стороною.

Саме тому я й пообіцяв, що «Трибуна праці» триматиме це питання на контролі.

Чи розглядає Україна можливість створення геологічного сховища для ВЯП?

За інформацією Державного агентства України з управління зоною відчуження ЧАЕС, експерти підприємств зони нещодавно взяли участь у літньому курсі з питань створення геологічного сховища відпрацьованого ядерного палива, який проходив у Швеції за підтримки МАГАТЕ. Українські фахівці ознайомились зі шведським досвідом створення геологічного сховища та заручилися експертною підтримкою міжнародної спільноти у процесі створення подібного сховища в Україні. Це підтверджує, що таке питання ніхто не відкладав у дальню шухляду і ним реально займаються.

Швеція сьогодні є лідером у сфері геологічного захоронення відпрацьованого ядерного палива. Українська концепція геологічного сховища формується саме за шведським зразком. І над проектом плану сховища у глибоких геологічних формаціях, який Україна розробляє за фінансової підтримки Європейської Комісії, сьогодні працюють міжнародні експерти консорціуму, до якого входить і шведська компанія «SKB».

До речі, слід зазначити, що ця компанія була створена в 1970-х роках для виконання функцій безпечного поводження з ядерним паливом і радіоактивними відходами  саме в Швеції.

Голова ДАЗВ Віталій Петрук зазначає: «Створення геологічного сховища передбачено українським законодавством, адже на сьогодні це оптимальний варіант захоронення відпрацьованого ядерного палива та високоактивних відходів».

Під час навчального курсу у Швеції українські спеціалісти відвідали профільні дослідницькі лабораторії та Центральне проміжне (тимчасове) сховище відпрацьованого ядерного палива «Clab». Там вони мали змогу ознайомитись із передовими технологіями геологічного захоронення ВЯП. Учасник курсу – заступник директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Сергій Кірєєв висловив таку думку: «З точки зору практичної користі для учасників з боку України слід зазначити, що найважливішим є розуміння основних підходів до вирішення таких завдань, розуміння того, що шлях, який пройшла Швеція, є абсолютно можливим та, за певних уточнень і доповнень, має бути максимально використаний Україною».

 

«Шведський» шлях – ґрунтовність і надійність

Зараз у Швеції експлуатуються вісім енергоблоків на трьох атомних електростанціях.

Що стосується відпрацьованого ядерного палива АЕС, то воно зараз зберігається у Центральному проміжному (тимчасовому) сховищі для відпрацьованого ядерного палива «Сlab», що розташоване поблизу міста Оскарсхамн. Це сховище «мокрого» типу, де ВЯП зберігається у басейнах з водою. На відміну від нього, українське Централізоване сховище ВЯП, також тимчасове, буде «сухого» типу, де відпрацьоване паливо зберігатиметься у спеціальних вентильованих контейнерах.

Шведи давно визначились з остаточним варіантом поводження з ВЯП: їх будуть не переробляти, а захоронювати  в геологічному сховищі на глибині майже півкілометра. Однак треба зазначити, що процедуру вибору місця для будівництва геологічного сховища тут почали  понад 40 років тому (!) і цей вибір тривав дуже довго. Так, було розглянуто вісім потенційних майданчиків і тільки у червні 2009 року в якості остаточного  варіанту розміщення був обраний Форсмарк.

За законодавством цієї країни, для спорудження сховища потрібні попереднє його схвалення Шведським органом з радіаційної безпеки, який є ядерним регулятором, та Шведським судом з навколишнього середовища. Регулятор надав згоду на будівництво кілька років тому, а рішення суду було оприлюднено і передано уряду Швеції в січні 2018-го. Тепер долю сховища вирішуватиме уряд країни.Якщо все йтиме за планом, то у 2020 році він надасть дозвіл на будівництво об’єкта і тоді перші контейнери будуть відправлені на захоронення. Але відбудеться це аж у 2029 році.

 

Яким же буде шведське геологічне сховище ВЯП «Форсмарк»?

Сховище складатиметься з наземної і підземної частин. Наземна частина включатиме виробничу зону з центральними функціями, а також експлуатаційну зону, розташовану у  Форсмарку.

Прямо під виробничою зоною у твердій гранітній породі буде знаходитись центральна частина підземних споруд. Звідси можна дістатися до ділянки захоронення відпрацьованого палива, яка складатиметься з основних тунелів і тунелів для зберігання зі свердловинами, де поміщатимуться мідні каністри, оточені товстим шаром бентонітової глини. Тунелі для зберігання займатимуть площу 3–4 квадратних кілометри на глибині приблизно 470 метрів.

Надземні та підземні споруди будуть пов’язані з вентиляційною шахтою, у котрій працюватимуть пасажирські та гірські ліфти, а також рампа для забезпечення автомобільних перевезень.

За попередніми розрахунками, спорудження сховища триватиме близько семи років. На будівництві працюватимуть 300–400 людей. Для створення підземних шахт, тунелів і приміщень буде підірвано 1,6 млн тонн скельних порід.

Цікавий момент: для ізоляції контейнерів знадобиться до 50 тисяч тонн бентонітової глини на рік, тобто, близько 2,3 мільйона тонн протягом строку експлуатації установки. При цьому у Швеції немає родовищ бентонітових глин, а загальний світовий видобуток бентоніту у 2007 році склав 15,7 млн тонн. Відтак даний матеріал треба буде імпортувати, отож для цього планується організувати морські перевезення через порт Харгсхамн, що розташований у 30 км на південь від Форсмарку.

Сховище «Форсмарк» буде приймати ВЯП на захоронення протягом 60 років, після чого його закриють. Але якщо шведи захочуть колись переробити своє захоронене ядерне паливо, то проектом передбачено технічну можливість вилучення контейнерів ВЯП зі сховища для подальшої переробки.

 

KBS-3 – технологія трьох захисних бар’єрів

Для захоронення відпрацьованого ядерного палива у «Форсмарку» буде використовуватися технологія KBS-3, що базується на створенні трьох захисних бар’єрів – мідних контейнерів, бентонітової глини і корінних геологічних порід. Відповідно до цієї технології, після тимчасового зберігання в Центральному проміжному сховищі «Clab» відпрацьоване паливо АЕС на заводі з інкапсуляції буде упаковуватись у спеціальні мідні контейнери і відправлятися в геологічне сховище для остаточного захоронення. Там мідні контейнери  встановлюватимуть у відповідному відсіку сховища, а потім тунель відсіку буде заливатися бентонітовою глиною. Така глина слугуватиме бар’єром для захисту контейнера від корозії і незначних рухів у корінних породах.

Останній – третій – бар’єр складатиметься із самих гранітних порід. Завданням цих порід є ізоляція: вони забезпечуватимуть стабільне хімічне середовище і захист від інцидентів на рівні ґрунту. Однак треба враховувати, що в корінних породах містяться підземні води, які потрапляють туди крізь тріщини в породі. Проте навіть у разі виходу радіоактивних речовин за межі контейнера та їх проникнення крізь шар глини вони будуть затримані мінералами або загрузнуть у мікропорах гірських порід.

Корінні породи і значна глибина дозволять ізолювати відпрацьоване ядерне паливо від навколишнього середовища і населення як мінімум на 100000 років.

 

Чи є у шведів необхідні для спорудження сховища кошти?

Будівництво геологічного сховища відпрацьованого ядерного палива – справа недешева, але й Швеція – країна не з бідних. На сьогоднішній день у спеціальному фонді поводження з радіоактивними відходами цієї країни акумульовано близько 60 млрд шведських крон – більше 6 млрд євро. Фонд був створений у 1980-х роках минулого століття, гроші до нього надходять від кожної кіловат-години, виробленої на АЕС. При цьому, кожні три роки розмір відрахувань переглядається.

 

…Таким є шведський досвід у галузі поводження з відпрацьованим ядерним паливом АЕС. Практичне використання його Україною є справою віддаленого часу. Поки що, як і більшість країн з ядерною енергетикою (наприклад, США, Швейцарія, Чехія, Болгарія, Угорщина), Україна реалізовує варіант «відкладеного рішення» – коли ВЯП не захоронюється остаточно і не переробляється, а зберігається у тимчасовому, проміжному сховищі, розрахованому на строк до 100 років. Такий підхід дасть змогу Україні досконально вивчити досвід інших країн, як ось Швеція, і успішно реалізувати його у себе.

На знімках: фото місцевості біля Форсмарку та з дизайн-проектом наземних споруд геологічного сховища ВЯП; загальна схема геологічного сховища ВЯП «Форсмарк».

     Богдан КРУТІЄНКО.