І  НАВІЩО «СПИСИ  ЛАМАТИ»?..

Блог редактора

 

26 липня ц.р. у нашій газеті було опубліковано офіційне повідомлення Іванківської селищної ради про виявлення та взяття нею на облік  безхазяйного нерухомого  майна (будівлі культової споруди) по вулиці Толочина, 96  в райцентрі. Пропозиція до його можливих власників  була простою й конкретною – протягом календарного року з дня взяття  споруди на облік органом місцевого самоврядування вони мають змогу звернутися в селищну раду з підтверджуючими документами, що засвідчують право власності на будівлю, – для зняття його з обліку як безхазяйного.

Йде мова про іванківську церкву. З правовстановлюючими документами на приміщення котрої, на думку селищних депутатів,  є деякі проблеми.  Проте настоятель храму Лонгін замість того, щоб   надати органу місцевого самоврядування, на території якого діє церква, копії відповідних  документів і таким чином «закрити» питання, одночасно провівши необхідну процедуру виправлення можливих там неточностей  (очевидно, внаслідок допущених кимось помилок), і в цьому випадку також став діяти через найняту адвокатську контору з Києва. (Про  його претензії та деякі вимоги до «Трибуни праці» я вже писав свого часу, про подальший тиск на мене та редакцію розповім якось окремо). В результаті на виконком селищної ради звалилася  додаткова робота – регулярно відписуватися стосовно письмових вимог священика надавати йому купу всіляких документів. Котрі (з точки зору його  адвоката, очевидно) можуть дати  можливість, в кінцевому підсумку, «підловити» селищних депутатів на якихось порушеннях  українського законодавства…

Спочатку архімандрит просив надати йому копії Регламенту роботи селищної ради, Порядку взяття на облік, збереження та використання безхазяйного майна, Положення про постійні комісії селищної ради, а також  рішення  сесії про… обрання членів цих комісій. І навіть… копію того звернення, підписаного селищним головою, до релігійної громади парафії (читай – до нього), в котрому висловлювалася пропозиція надати правовстановлюючі документи на приміщення церкви…

В іншому «інформаційному запиті» пропонує надати йому копії вже протоколів засідань відповідних постійних комісій (члени яких розглядали «його» питання), а ще – комплекту документів,  поданих з цього приводу на розгляд цих комісій.

В останньому листі до селищної ради настоятель церкви, між іншим, пише й про те, що селищна рада, як юридична особа, не має права подавати йому такий запит згідно закону про місцеве самоврядування в Україні. (Дійсно,  саме про такі запити  там не згадується, але й  заборони на подібне немає: всього в законі не розпишеш детально й покроково…). Проте  повідомив, що свідоцтво на право власності на будівлю храму Божого видано виконкомом Іванківської селищної ради 15.01.2003 року на підставі рішення виконкому від 10.09.2002 року №254. Й що зареєстроване воно відповідно до законодавства, діючого на той час.

Навіщо  ж тоді «списи ламати»?.. Виявляється, в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3522 га по вул. Толочина, 96 в смт Іванків, наданій  (цитата)  «для обслуговування храму Різдва Пресвятої Богородиці», не вказана повна назва парафії, тобто, її  підпорядкованість. Простіше кажучи – належність: до УПЦ (КП) чи до УПЦ (МП), як офіційно іменувались дві церкви в Україні на той час. Тепер, очевидно, дехто боїться, що це сьогодні може створити раніше непрогнозовану  прихильниками промосковського митрополита Онуфрія колізію – з небажаними для них можливими наслідками. Дивлячись, як і хто «розкручуватиме» це питання…

Виданий  цей документ 17 червня 2010 року. Підписаний – працюючими на той час головою Іванківської селищної ради Л. Андрієвською  та начальником управління Держкомзему в Іванківському районі В. Кондратенком.

…Ось такою  є ще одна причина   сьогоднішнього загострення стосунків між настоятелем іванківського храму Божого  Лонгіном і членами його парафії   та місцевими  депутатами й частиною патріотично настроєних вірян Іванкова та навколишніх сіл. Але це не протистояння  на релігійній основі, а тому  політику й навіть кримінал «шити» сюди, як намагаються адвокати, найняті для архімандрита, не варто: все досить прозаїчніше…

 

Павло СМОВЖ.

Залишити відповідь