alt

МОНОПОЛІСТ ЗАВЖДИ ДИКТУЄ СВОЇ УМОВИ

Блог редактора

alt

Приводом для цієї розмови стала недавня – у вівторок – зустріч в Міністерстві інформполітики України з керівниками ДП «Укрпошта». Не перша останнім часом. Але знову фактично безрезультативна. Адже поштовики протягнули через Міністерство інфраструктури (якому підпорядковуються) непрозоро підготовлений, попередньо не обговорений з видавцями, дискримінаційний за своєю суттю наказ про різке збільшення тарифів на розповсюдження періодичної преси з 1 січня 2016 року.

Це викликало справедливе обурення не лише в журналістів і видавців. Адже замість обіцяних 56 відсотків підвищення тарифів фактично складає для багатьох друкованих видань 100 і більше відсотків. Притому, незрозуміла диференціація: для комунальних видань (райгазет у т.ч.) підвищення найбільше, для обласних – менше, для загальнонаціональних – найменше.

Така ситуація вимагає підвищення передплатної вартості друкованих ЗМІ на 19­26% – аби різко не знизити свої доходи. Які в більшості редакцій не покривають затрат на видання своїх газет.

Проте поштовики не хочуть розуміти чужих проблем: їх хвилюють свої. І хоч це зрозуміло, все ж газети, особливо наймасовіші – місцеві,  це не та продукція, яку можна зрівнювати з ширпотребом, яким давно торгують підприємства «Укрпошти». І це не якесь побічне навантаження на листонош – задля додаткового заробітку! – разом з пральним порошком чи пластиковими мисками…  Обов’язок доставляти пресу в кожен дім склався історично, давно і став саме обов’язком.

Але нинішні молоді очільники «Укрпошти» не розуміють соціального значення преси в Україні, бачать її лише як вид підприємницької діяльності. Про що й заявляли вже не раз.

А те, що передплатна ціна комунальних газет в Україні не сягає й половини собівартості – це, як я ще раз переконався кілька днів тому, нікого не цікавить. Цікавлять гроші. Саме тому кабальні – для редакцій – договори з «Укрпоштою», без права внесення своїх  умов, і передбачають можливість для монополіста у сфері розповсюдження преси вільного користування чужими грошима протягом… чотирьох місяців. Адже, згідно нав’язуваних нам договорів, передплата на газети і журнали  триває з жовтня по грудень, а кошти, зібрані поштовиками за це, повертають редакціям у кращому випадку в кінці січня наступного року. А не щомісячно, як раніше!

Багато можу розповідати з цього приводу: різних фактів­прикладів вистачає. Можна поставити й таке питання: а чи підвищує якість своїх послуг це відомство? Чи всіх вас, шановні земляки, задовольняє робота поштовиків району? Адже скарг на них з кожним роком усе більше!..

Редакція «Трибуни праці» теж змушена постійно підвищувати передплатну ціну. Правда, у відсотках до собівартості й темпів зростання цін на поштові й поліграфічні послуги, енергоносії тощо це навіть не можна назвати здорожчанням газети: у порівнянні з реаліями сьогодення вона… дешевшає, на жаль. І тим самим  дорожчає її випуск для видавців­співзасновників.

Це вже неправильно і в ринкових  умовах недопустимо, щоб місячний комплект районної газети коштував дешевше пляшки пива!.. Але так виходить. І, щоб не позбавитись решти читачів,  доводиться все більше сушити собі голову над тим, за які кошти видавати «Трибуну праці» надалі.

А тут ще роздержавлення на носі… Після нього відпадуть разом із владними співзасновниками й дотації – хоч і мізерні – з райбюджету. Й тоді ще більше додаватиме безсоння риторичне запитання: в поштовиків – ринок, а в нас що?!.

…Не виходить з голови «базар», який спостерігався на згадуваній зустрічі в Мінінформполітики. Та розмова ще раз засвідчила: поштовики не мають наміру знижувати плановані у 2016 р. тарифи ні на копійку. А два заступники міністрів, присутні на цій зустрічі, і представник Адміністрації Президента України, і керівники Української Асоціації видавців та розповсюджувачів преси тільки руками розводять: треба «воювати» далі…

Коротше кажучи, те, що місцеву пресу хочуть «прорідити», тобто частково знищити, – стає все зрозуміліше. Як і те, що «Укрпошта», готуючись до незабарної приватизації, тобто, переходу з розряду держпідприємств у розряд акціонерних товариств, створює собі сьогодні умови для майбутнього зміцнення фінансово­матеріальної бази. А Мінінфраструктури України їй в цьому тільки допомагає…

Павло СМОВЖ.

На знімку: зустріч у прес­центрі Мінінформполітики з  приводу несправедливих тарифів поштовиків.

Фото автора.