«ЦЕ ВАЖЧЕ, НІЖ КРИЧАТИ «ГАНЬБА!..»

Блог редактора

У Фейсбуку є відкрита спільнота «Іванків – сьогодні». На цьому інформмайданчику зареєстровано вже понад 750 учасників. Та лише невелика частина з них  – активна в плані обміну та поширення важливої – на погляд авторів – місцевої інформації. Решті просто подобається читати там якісь новини, думки земляків з приводу знов таки чогось місцевого. Масової активності тут досі не спостерігалось. Аж поки один з колишніх  районних керівників не виклав нещодавно свої критичні погляди на першу сесію райради нового скликання. І, зокрема, на кандидатури обраного голови райради і його заступника, на співпадіння інтересів депутатів від, як пише, «партії президента і партії, яка розстріляла Майдан».

Цей пост викликав досі небачене тут обговорення ситуації, точніше – гостру дискусію між півтора десятками людей. Залишити поза увагою цей обмін думками наша газета не може. Адже погляди багатьох – типові для  певних категорій наших земляків, відображають настрої і сподівання частини людей.

Про депутатів, яких колеги обрали головою райради та його заступником, не згадую – про це йдеться в офіційному повідомленні, наданому редакції з райради (див. на стор. 2 сьогоднішнього номера газети). Про те, як, виявляється, непросто проходило голосування за ці кандидатури – теж: не мав нагоди спостерігати за атмосферою в сесійній залі. Вперше у моїй практиці  не запросили на таку сесію: пояснили пізніше, що вона була «закритою» (як виявилося, – лише для нас). Видно, не захотів хтось, аби в газеті були опубліковані враження  журналіста і розповідь про те, що там і як відбувалося… Тому вважаю за потрібне розповісти читачам хоч про реакцію на це громадських активістів.

Час покаже, як зазначає мимовільний організатор дискусії, яка виникла в інтернеті, як працюватимуть районні депутати нового скликання, що зроблять для району. Але чому все-таки виник такий бурхливий обмін думками? Котрий породив навіть гострі, не завжди етичні, висловлювання окремих учасників спільноти.

Виявляється, не всім з них байдуже до того, що досягли компромісу, тобто єдності в поглядах (на це питання) і діях, члени трьох партій  – пропрезидентської, новоствореної «Наш край», а також «Опозиційного блоку», членами яких стало немало вчорашніх регіоналів. Саме тому й озвучені  претензії до нинішнього голови РДА, призначення якого на цю посаду добивались після Майдану громадські активісти. І які сьогодні, як видно, розчаровані в ньому.

Декому бачились інші кандидатури на обидві керівні посади в райраді. Але потрібна кількість голосів була зібрана за згадані вище. І тепер лишається декому тільки обурюватись. Що ж – як завжди…

А тут ще активно втрутились у дискусію близькі  голові  РДА люди… Ну й понеслось… Дійшло навіть до неприпустимих натяків і прямих персональних звинувачень та образ. Дещо з цього дозволив собі – хто б ви думали?!.  – навіть один із священослужителів району.

Вийшло, як то мовиться, гаряче. І цікаво, звичайно ж, для багатьох…

Усього не збираюся розказувати – це треба самому читати й обмірковувати. Але сподобалась  поміркованість деяких земляків, зокрема думка, висловлена теж відомою в районі людиною. Ніна Алмазіна не витерпіла: «Прочитала всі ваші коментарі та дивуюсь: чому всі наболілі питання ви вирішуєте на сторінках інтернету? На мою думку, треба… за круглим столом та практичними діями… Ми повинні змінювати багато чого в районі та на рівні держави… Хотілось би більше читати про те, що ви можете зробити, як будете вирішувати питання, наболілі на сьогоднішній день…»

Важко не погодитись і з думкою, висловленою іншою учасницею дискусії: «…робити роботу і брати на себе відповідальність – це набагато важче, ніж кричати «Ганьба!..»

Дійсно: виходить банальне з’ясування стосунків замість серйозної розмови про принципові питання. Тому й прозвучало тут  запрошення, адресоване керівникам РДА і райради: долучатися до обговорення проблем. Слід  думати: не тільки зараз, а постійно. І не лише в ФБ… Гласність у всьому – теж запорука справедливості й демократії.

Приблизно так міркують й інші земляки. Одна з них написала учасникам дискусії: «Ми вас усіх вибирали для того, щоб ви вирішували економічні, соціальні, культурні, освітянські й інші проблеми району. І для більшості з нас немає великої різниці, від якої хто партії: аби людина вболівала за нас, прагнула щось добре зробити… Якщо пройшли регіонали, значить ви і тільки ви «дали десь маху», недостатньо попрацювали з виборцями. Виправляйтесь… Будьте мудрі і витримки вам усім!»

Але ж, коли вірити словам, тут не просто незадоволення від того, що обрали «не їхніх» – тут глибше, хоч і у формі «мєждусобойчіка»: «Ми з вами спостерігаємо реванш партії регіонів» (твердження призвідника цього обговорення). Ось що багатьох лякає.

Очевидно, буде правильним закінчити цю розповідь заключною фразою авторки одного з останніх (на час написання цієї статті) відгуків: «Починайте реально працювати й не забувайте про громадські слухання!!!»

Це – до новообраних депутатів, у т. ч. і райради.

Звичайно, – і це добре видно знаючим людям, – кожен з нинішніх депутатів районної та селищної рад добивався цього статусу з певною для себе метою. Але ж треба багато робити і з того, що вимагається від усіх!.. Чого очікують виборці. Й саме це – завжди – пробний камінь для депутатів усіх рівнів. Незважаючи на кольори прапорів, під якими кандидати ставали депутатами.

…Зрештою, у нас в Україні партійність – це умовна категорія… «Нет ничего легче бросить курить: я бросал 78 раз!..» −– писав колись іронічно Марк Твен. У нас – так само з партійністю. Тож критерій – один: що ти робиш для людей?

Павло СМОВЖ.