ЦЕ – ДЕГРАДАЦІЯ…

7 січня цього року, десь в обідню пору, мене вбив, скажемо так, один  факт.

Спільне його обговорення   реанімувало свідомість. Але й досі відчуваю себе дещо зацикленим на обмірковуванні почутого і побаченого.

А річ ось у чому.

Ми, сусіди, вітали бабусю з ювілеєм. Наші розмови перервав стукіт у двері. Прийшла колядниця років 7­8. З торбинкою, пластиковою пляшкою і… чаркою в руках. Від цукерок і зефіру стала відмовлятись. Кілька гривень взяла. Заявила, що бере… горілку (!!!). «Хіба ти п’єш її?» – запитала розгублена дочка ювілярки. «П’ю!..» – почула у відповідь. Для певності дитина показала свою пляшку. В ній бовталося з­півлітра спиртного: видно було по «жмурках».

Жінка отетеріла.

– А як не даєте горілки, то 130 гривень давайте!.. – цілком серйозно заявила дівчинка.

Павло СМОВЖ.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.