ВІДДАЙ ДОБРОВІЛЬНО, ІНАКШЕ…
Іванківська райрада Київської області успішно продовжує боротьбу за “почесне” звання в номінації “Вороги роздержавлення преси в Україні”, яку незабаром може запровадити НСЖУ.
15 квітня на своїй сесії районні депутати знову не прийняли рішення про роздержавлення газети “Трибуна праці”. Вирішили не виходити з її співзасновників, аж поки редакція добровільно не відмовиться від приміщення, в якому працює. Хоча закон передбачає безумовне прийняття такого рішення: без ніякої «самодіяльності», протягом одного місяця з дня зверення трудового колективу редакції до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією. (Ми звернулися ще 20 січня 2016 р.).
Результати поіменного голосування депутатів від партій, що пройшли в райраду торік, засвідчили: більшість з них – і це очевидно – не підтримують прагнення деяких своїх
колег «віджати» будиночок редакції в її трудового колективу. Але, консолідовані фракційними зобов’язаннями, бояться відкрито засвідчувати таку свою позицію. А тому проти прийняття рішення ради, яке передбачало згоду на роздержавлення, проголосували тільки 9 депутатів з 27 присутніх на цій сесії. 15 – утримались, а троє взагалі не захотіли голосувати ніяк… Що ж, це теж свідчить про їхню позицію.
Фактично одиниці з цього депутатського корпусу ознайомилися з текстом закону про роздержавлення. А якби всі почитали його хоч би побіжно – розуміли б, що на цьому етапі рішення райради про вихід із співзасновників редакції та газети є лише «протоколом намірів»: воно потрібне для запуску процесу роздержавлення, в нашому випадку – «Трибуни праці». Тобто, прийняти таке рішення і надіслати його в Держкомтелерадіо України необхідно лише для того, аби газета й редакція були внесені до Зведеного переліку об’єктів реформування, що міститиметься в спеціальній постанові Кабінету Міністрів України. А от
«утрясання» якихось питань, у тому числі майнових, закон передбачає в договорі про вихід райради зі складу співзасновників ЗМІ та його редакції. Який укладатиметься пізніше.
Виникають запитання до деяких надто активних депутатів і стосовно методів, якими вони послуговуються при… масованій атаці на місцевих журналістів та особисто редактора. Спочатку сесія навіщось створила депутатську комісію, яка захотіла – хоч це й безглуздо в даній ситуації – для чогось перевірити фінансово-господарську діяльність редакції за… 24 роки – з 1992-го! Не вийшло: я довів, що це незаконно… Паралельно почалися «наїзди» на редактора в інтернеті (ФБ) – з образами, безпідставними припущеннями й підозрами, відвертими наклепами.
Ну хочеться забрати приміщення: зрозуміло. Але навіщо, коли по-розумному, при
цьому паплюжити, намагатись щось перевіряти, щось «накопати»? Щоб показати, хто сьогодні в домі (районі) хазяїн? Так все одно ж треба «розлучатись»: варіантів немає. То робіть це цивілізовано, згідно з законом, а не самодіяльним сценарієм помсти. А яка при таких стосунках може бути подальша співпраця – хтось із керівників райради та її депутатів замислювався над цим?..
Деякі причини ситуації мені прояснив напередодні один з обізнаних в мотивації цього «наїзду». Виявляється, декому хочеться хоч «під занавіс» поквитатися з редактором. Зокрема, за публікації в газеті після минулорічних виборів. Тоді в одній зі своїх статей я писав, що в райраду пройшла (у списках вже інших партій) частина колишніх регіоналів. І що частково вина за це лежить на виборцях. То окремі з цих «колишніх» після того дуже на редактора образилися і стали виношувати плани, як поставити його «на місце».
Тепер використовують, як їм здається, слушну нагоду.
А ще плюс до цього є серед сьогоднішніх депутатів й раніше ображені за щось на газету та її керівника. Що теж не дивно: робота в журналістів така, що задоволені від наших публікацій не всі бувають…
Ось чому все це й відбувається сьогодні. Хоча ситуація, повторюю, не допускає варіантів: райрада зобов’язана безумовно виконувати закон. Який однозначно вимагає відпустити журналістів на «свої хліби». Без ніяких перевірок і ультиматумів.
А далі – то вже буде справа кожного із сьогоднішніх депутатів: байдуже чи злорадно спостерігати, виживе Іванківська редакція без тих 14 відсотків дотування затрат на випуск «Трибуни праці», які досі виділялися з райбюджету, чи не виживе?..
Нагадаю: райдержадміністрація ще 16 лютого ц.р. задекларувала свій вихід із співзасновників «Трибуни праці» відповідним розпорядженням (воно було опубліковане в нашій газеті). А от райрада зачепилася об камінь спотикання – приміщення, яке перебуває
на балансі редакції уже понад 50 років! Збудоване воно ще на початку ХХ століття – в 1910
році. Сьогодні цей будинок садибного типу – в привабливому місці, капітально відремонтований силами самої редакції та її друзів кілька років тому й може простояти ще довгенько, хоч і тріщить вже по швах… Проте вимога райдепутатів – жорстка: редакція має добровільно передати приміщення на баланс Фонду комунального майна району. (Адже ніяким іншим законним способом цього зробити в нашому випадку не можна).
Обіцяють потім оформити нам договір його оренди – хоч на 49 років…
Але ж це, крім інших причин для побоювань, – ще й ефективний “важіль” можливого в майбутньому тиску на редакцію, коли газета не буде лояльно-слухняною до влади…
Адже що вартуватиме таким «хазяйновито-передбачливим» депутатам розірвати в будь-який зручний час (для них або для когось) договір оренди і виселити з цього будинку колектив, котрий все-таки стане незалежним від райради суб’єктом господарювання?… Вже сьогодні подібних прикладів і на Київщині, й в Україні, на жаль, немало.
А пояснюють такі свої дії “прозірливі” депутати так: щоб у майбутньому працівники редакції не змогли приватизувати цей будинок. Якщо колись, можливо, це може бути законодавчо дозволено. Бо сьогодні не передбачена безоплатна приватизація редакційного
майна і приміщень членами трудового колективу.
Закон, який вступив у силу з 1 січня 2016 року, вимагає: влада має вийти із співзасновників друкованих видань і не диктувати журналістам, що, як і коли писати… Але цей же закон і не робить їх повноправними власниками редакційного майна, редакційних приміщень і землі під ними. Таке от собі українське вирішення питання незалежності преси… Тому, по великому рахунку, іванківським депутатам не варто б так переживати за те, що комусь може колись дістатися шмат майна, яким вони хочуть розпоряджатися самі й
сьогодні.
Ось за що йде боротьба районних депутатів, у ході якої вже третій місяць підряд вони порушують Закон України “Про реформування державних і комунальних друкованих
засобів масової інформації”.
Який вимагає зробити комунальну пресу вільною лише за таких чітко визначених для
редакцій умов: забезпечення функціонування друкованого ЗМІ, збереження його назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості.
Павло СМОВЖ.