Дякуємо вам, земляки!

Блог редактора

За що? За те, що не збайдужіли досі до життя – своїх населених пунктів, району, країни в цілому. Бо, як свідчить буття, до цього легко дійти в складних умовах існування і боротьби за виживання… Коли мало кому віриш, борсаючись в потоках дешевого популізму політиків, спостерігаючи відвертий цинізм сильних світу цього, засилля корупції і слабке мерехтіння світла в кінці довгого тунелю, в який зайшов колись на достатній швидкості український потяг…

Тираж «Трибуни праці» у січні 2017-го виявився на кілька десятків примірників навіть більшим, як у другому півріччі минулого року. Й це свідчить про те, що районна газета потрібна людям. Адже з неї вони черпають місцеву інформацію, яку не знайдеш більше ніде, навіть в інтернетівських Фейсбуках та інших джерелах. Ось за таку небайдужість і дякуємо всім землякам-передплатникам нашого видання.

Але разом з цим доводиться ще раз наголосити на такому. За власні кошти ви передплачуєте газету лише на п’ять місяців. А сім місяців на рік отримуєте її за рахунок редакції та завдяки фінансовій допомозі з райбюджету, яка виділена і на цей рік, аби газета виходила. Такі реалії українського сьогодення…

І ось тут – те, про що ніколи ще не писав «відкритим текстом». Редакція змушена заробляти необхідні для випуску «Трибуни праці» кошти й шляхом публікації партійно-політичної реклами. Котра завжди активізується перед виборами всіх рівнів. Ми укладаємо відповідні угоди, нам за це «прозоро» платять на банківський рахунок редакції, а не комусь в кишеню. І процес цей пильно контролюється. Особливо нині, коли окремі партії стали отримувати фінансування з Держбюджету – відповідно до прийнятого закону про це.

Нам уже дзвонили кілька обурених цим людей. Дехто навіть у новорічну ніч дозволив собі «облити помиями» у ФБ редакцію та її керівника – за опублікований звіт «Народного фронту» і рекламу Аграрної партії України. Що тут скажеш? Ці «дехто» не розуміють багато чого… Можливо, колись їм дійде, що ЗМІ, в принципі, – це не суто засіб інформації, а й трибуна для поширення різних точок зору на одні й ті ж події, наприклад. Бо не лише «на кухнях»  їх мають право висловлювати сьогодні громадяни України. Саме  на цьому й базується демократія. Саме за це, до речі, й терпить «Свобода слова» С. Шустера…

Слід звикати до вільного висловлення думок усіма – чи ти провладний, чи опозиціонер, чи просто об’єктивно мислячий. Ми теж не з усім згодні, що публікуємо, але мусимо надавати слово  бажаючим навіть у таких випадках. І очікуємо взаєморозуміння в цьому плані від читачів газети.

Павло СМОВЖ.