МАЄМО ОБОВ’ЯЗОК

Блог редактора

Сьогодні, 20 січня 2017 р. у «Трибуни праці» – ювілей: ви­повнюється 85 років з дня виходу першого номера газети Іванківського району. Яка до 1963 року носила назву «Червоний промінь». І котра в 1958 році – після укрупнення районів – замінила для багатьох читачів колишнього Розважівського району їхній  «Прапор колгоспника».

Минулої суботи, на Старий Новий рік , передплатникам прийшов  2­й у нинішньому році номер  “Трибуни праці”. Він став 10515­м  від початку її виходу.

Сьогоднішній же номер – присвячений, здебільшого, ювілейній даті, – ми випустили  на день раніше  графіка: не в суботу, а в п’ятницю 20 січня 2017 року. З цієї дати й цього номера розпочнеться період життєдіяльності друкованого засобу масової інформації жителів Іванківщини до наступних ювілейних дат: 90­річчя, потім – 100­річчя і далі.

…Газети у ХХ столітті були ще й організаторами мас, тобто, активними помічниками влади у здійсненні соціальних перетворень у суспільстві. Поряд з цим, вони задовольняли різноманітні інформаційні запити своїх читачів. Наша  теж завжди була на вістрі вимог часу. Сьогодні вони дещо змінилися, але незмінними є завдання журналістів – доносити читачам  правдиву, потрібну їм інформацію: і корисну, і просто цікаву.

Готуючись до ювілею, ми опублікували в газеті цілу добірку фотокопій її сторінок у різні історичні періоди. Навіть ці фрагментарні матеріали свідчать: періодичні видання завжди були націлені на конкретного  читача, завжди були потрібні йому.

Нині відбувається процес роздержавлення друкованих ЗМІ. Що означає: з числа їх співзасновників виходять органи державної влади та місцевого самоврядування. Мета: аби преса була більш вільною, не прямо і повністю залежною від суб’єктивної волі представників різних рівнів влади. Але життя – дуже складна штука… Отож ситуація, коли газетний продукт продається споживачам інформації значно дешевше його собівартості (а інакше нині в Україні неможливо!..), змушує владу продовжувати надавати фінансову допомогу редакціям. Аби не ставити під загрозу існування друкованого слова, аби місцеві видання виконували покладені на них функції.

Сьогодення упевнено розвиває нові форми інформування людей, їх комунікації: з допомогою інтернету, різних у ньому спільнот. Насамперед, це Фейсбук, ВКонтакте та ін. Але технічні можливості більшості регіонів України у цьому плані, на превеликий жаль, ще обмежені. Технічна оснащеність і комп’ютерна грамотність людей, особливо в сільській місцевості, також не встигають за прогресом науки і техніки. Отож газети – в їх сьогоднішній формі, з їх постійно оновлюваним ( згідно з потребами читачів) змістом – ще довго будуть затребуваним інформпродуктом. Особливо – для представників середнього і старшого поколінь.

Саме тому ми, журналісти «Трибуни праці», теж маємо серйозний обов’язок перед своїми читачами: й надалі випускати газету такою, якою її хочуть бачити земляки. А це означає – потрібною для різних категорій передплатників: і молоді, і людей працездатного віку, і тих, чий трудовий вклад в економіку своєї країни вже є здійсненим.

Вітаю читачів «Трибуни праці» з черговою річницею нашої  районної газети, приєднуюсь до  щирих побажань, висловлених у численних листах, що надійшли нам з цієї нагоди, дякую всім, хто надіслав вітання, і запевняю: колектив нашої редакції старатиметься і надалі якнайповніше задовольняти запити читачів.Бо ми ще ж такі молоді й енергійні!..

… А все­таки цікаво: якою буде «Трибуна праці» так років через 25­30?..

Павло СМОВЖ.