alt

Економіка зони відчуження: поєднання інтересів держави і громад

Публікації Трибуни Праці

alt

Як відомо і фахівцям, і зацікавленій громадськості, українське законодавство встановлює статус зони відчуження як території, обмежено придатної для господарської діяльності. Це прописано в Законі України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з цим законом, центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження, тобто Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди), має вирішувати  питання  захисту економічних інтересів держави. А такі інтереси щодо зони відчуження існують і стосуються не тільки держави в цілому, а й громад тих територій, що прилягають до зони, зокрема, Іванківського та Поліського районів. Адже економічне значення господарської діяльності в зоні відчуження для мешканців Іванківського району є вкрай важливим: район отримує переважну частину надходжень до свого бюджету за рахунок відрахувань саме із зони відчуження.

Сучасні тенденції – зона спеціального промислового використання

Сьогодні накопичений досвід управління зоною відчуження, у тому числі в Білорусі, а також реалії економічної діяльності підприємств і організацій в зоні, вимагають здійснення внутрішнього зонування зони відчуження. Це означає, що для 10-ти кілометрової зони навколо ЧАЕС, яка є непридатною для проживання населення, має бути встановлено статус спеціальної промислової території (зони спеціального промислового використання). Решта території зони відчуження має увійти у склад Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Про таке заявив голова Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Віталій Петрук, спілкуючись з пресою наприкінці минулого року.

Минулого року також було видано Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Керуючись цим документом, Державне агентство України з управління зоною відчуження, як підвідомча організація Мінприроди, розробило проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення зони спеціального промислового використання».

Цей законопроект нині перебуває на погодженні в Мінприроди. Його концепція передбачає, зокрема, і створення в межах зони відчуження зони спеціального промислового використання (ЗСПВ). Саме на цій території вже розташована низка об’єктів для поводження з радіоактивними матеріалами та відпрацьованим ядерним паливом. Зокрема, тут побудовано одне сховище для відпрацьованого ядерного палива з ЧАЕС, а невдовзі буде введено в експлуатацію ще одне – СВЯП-2. У будівництві якого брала участь відома американська компанія «Холтек Інтернешнл».

Основним призначенням зони спеціального промислового використання має стати здійснення діяльності зі створення та функціонування інфраструктури поводження з радіоактивними матеріалами, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. А також – забезпечення захисту населення України від впливу радіоактивних матеріалів на всій території нашої держави. Такий підхід є абсолютно логічним, адже всі ці завдання вимагають ведення певної економічної і виробничої діяльності із залученням до неї різних підприємств та організацій.

З точки зору міжнародних експертів

У липні цього року в Австрії відбулася регіональна зустріч експертів МАГАТЕ, на якій було сформульовано рекомендації щодо здійснення радіоекологічного моніторингу та управління відчуженими і відселеними територіями після аварії на Чорнобильській АЕС. У ній взяли участь представники Державного агентства України з управління зоною відчуження, Науково-дослідного інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України, Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів і природокористування Міністерства освіти і науки України, а також – профільні фахівці Республіки Білорусь та інших країн.

Експерти розглянули у тому числі й інформацію про діяльність України як однієї з перших країн у частині імплементації внутрішнього зонування зон відчуження. «Наші підходи щодо створення зони спеціального промислового використання були схвалені експертами МАГАТЕ. Надалі нам треба працювати над чітким формулюванням статусу та цілей діяльності на цій території», – повідомив перший заступник голови ДАЗВ Олег Насвіт, який брав участь у цій зустрічі.

Чому  саме централізоване зберігання

Безперечно, чи не кожного мешканця Іванківщини, який чув про спорудження централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) для трьох українських АЕС, турбує питання:  чому цей об’єкт буде розташовано саме у зоні відчуження?

При виборі майданчика це питання в складі техніко-економічного обґрунтування ретельно вивчалося різними фахівцями, в тому числі й енергетиками. Також розглядалися два найбільш реальні варіанти розміщення сховища: централізоване  і три пристанційних  – на самих АЕС. Після прискіпливого і глибокого аналізу  перевага була надана централізованому сховищу: через низку очевидних факторів безпеки та економічної доцільності. Які стосуються:

– безпеки (при будь-якому рівні безпеки одна нова ядерна установка, в даному випадку – централізоване сховище відпрацьованого палива, втричі безпечніша за три аналогічні установки);

– дотримання гарантій з нерозповсюдження ядерних матеріалів (єдине місце локалізації об’єктів контролю є більш доцільним);

– фінансово-економічних причин (вибір полягав між значно меншими одноразовими або майже потроєними витратами на спорудження, експлуатацію та зняття з експлуатації майданчика тривалого зберігання ВЯП).

Крім того, слід враховувати, що світовий досвід та тенденції розвитку енергетики свідчать на користь відмови від суміщення функцій експлуатації АЕС та поводження з відпрацьованим ядерним паливом. Основна причина – спорудження пристанційних сховищ покладає на персонал АЕС додаткові функції, а він у першу чергу має займатись безпечною експлуатацією самої АЕС.

ЦСВЯП і економіка зони відчуження

Як бачимо, у розміщенні ЦСВЯП саме на території зони відчуження є чітка державно-економічна логіка. Вона уповні відповідає і сучасним реаліям економічного життя, і накопиченому досвіду управління зоною відчуження. Адже, нагадаємо, зона відчуження – це немала частка території України, на якій господарська діяльність хоч і обмежена, але може вестись у відповідності до економічних інтересів держави.

Стосовно ж законних економічних інтересів Іванківського та Поліського районів, прилеглих до зони відчуження, то вони були повністю враховані. Це і податки, які будуть надходити в місцеві бюджети, і пріоритет для місцевих жителів у працевлаштуванні на високооплачувану роботу, що пов’язана з цим об’єктом «Енергоатому», і великі кошти (10 відсотків від кошторисної вартості спорудження цього сховища), передбачені на зміцнення соціальної інфраструктури обох районів. І навіть залучення різних місцевих підприємств, установ і закладів до участі в заходах соціальної політики «Енергоатому».

Володимир ХОЛОША,

екс-голова Державного агентства з  управління зоною

відчуження, заступник генерального директора

відокремленого підрозділу «Атомпроектінжинірінг»

ДП «НАЕК «Енергоатом».