alt

МАЙЖЕ ТРИДЦЯТЬ ТРИ МІЛЬЙОНИ ГРИВЕНЬ

Публікації Трибуни Праці

Саме таку значну суму єдиного соціального внеску (ЄСВ) та податків до Зведеного бюджету перерахувало наше підприємство за вісім місяців цього року.

Це –  ледь не половина валового доходу нашого підприємства, яке за січень-серпень ц.р. заробило загалом 78 млн. 882 тис.грн.  Що є найвагомішим підтвердженням: навіть в існуючій непростій фінансово-економічній системі координат ми працюємо відкрито і прозоро, наповнюючи бюджети усіх рівнів, даючи таким чином можливість виплачувати зарплати, будувати, ремонтувати й виконувати інші творчі й корисні справи.

За минулий рік наш колектив поповнився 30-ма працівниками. Сьогодні нас – 250. Штат збільшено, бо поглиблена переробка деревини, якій ми все більше надаємо увагу, вимагає нових робочих рук.

Як відомо, з 1 січня 2017 року в Україні заборонено експорт лісу-кругляка. Загалом це правильне стратегічне рішення. Хоча на даному етапі діяльності нашого підприємства створює йому й деякі мінуси. Адже весь планово заготовлений ліс ми переробити не можемо: на даному етапі – лише 7-8 тис. куб.м. деревини із заготовлених загалом 118 тис. куб.м. Інше (в тому числі й дрова) щоквартально продаємо на аукціонах на внутрішньому ринку. Таким чином, реалізація продукції на експорт у нас впала до 17 відсотків від загальних надходжень. Раніше експорт складав і 50, і 60 відсотків. А це не тільки заробітки підприємства, а й – валютні надходження в державний бюджет України…

Якщо з цією проблемою ми поступово справляємось, нарощуючи переробку деревини на пиломатеріали, то на горизонті з’являються інші виклики. Такими, в першу чергу, є масове поширення в лісах країни небезпечного шкідника-короїда, який знищує цілком дорослі і ще донедавна здорові дерева. Через це лісівникам додається чимало роботи, а хворі дерева втрачають свої технічні властивості й придатні хіба що на дрова. А якраз з їх реалізацією, не дивлячись, на перший погляд, на зростаючий попит, є деякі затримки: внутрішній ринок не справляється з пропозицією, а зовнішній вимагає досконалішої логістики.

Однак працівникам лісового господарства не звикати до проблем і нових запитів сучасності. Переважна більшість нашого колективу – загартовані випробовуваннями професіонали, які не уявляють себе поза межами великого, міцного й налагодженого організму під назвою Державне підприємство «Іванківське лісове господарство».

Зі святом вас, колеги-лісівники! Хай вас радують результати вашої благородної справи, а міцне здоров’я дозволяє ефективно примножувати багатство нашого краю.

Леонід БАРИШПОЛЕЦЬ,

головний лісничий

ДП «Іванківський лісгосп».

І КРАНІВНИК, І ВОДІЙ

alt

Двадцять один рік працює на підприємстві водієм Андрій ЧАЛИЙ з с. Сукачі.

– Як тільки прийшов з армії, – розповідає чоловік, – відразу влаштувався в лісопункт «Березівка» кранівником. Коли з часом роботи для цієї професії стало замало – пересів за кермо старенького лісовоза.

Чоловіку доводиться не тільки вантажити готові колоди чи дрова, а й перевозити їх поближче до залізниці – на нижній склад біля смт. Бородянка. Сьома­восьма година ранку, а водій вже в лісі: на нього чекають десятки кубометрів деревини… Якщо ж вантажівка «забарахлила» – Андрій закочує рукава і стає її ремонтувати: це теж входить в його обов’язки.

ПРОДОВЖУВАЧ ДИНАСТІЇ

alt

Сергій МЕЛЬНИЧЕНКО з с. Шпилі на лісопункті «Березівка» працює лише півтора року. Після школи юнак закінчив  механіко­технологічний факультет Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБІП). Здобув професію інженера­механіка. Це, звичайно, допомагає йому не тільки сидіти за кермом, а й ремонтувати – при потребі – трактор з маніпулятором, яким він вантажить для транспортування деревину в різних лісництвах. Однак  була в Сергія і ще одна – вагома – причина прийти на роботу саме в ДП «Іванківський лісгосп». Саме тут колись працювали на тракторі його дід і батько. А мама й досі трудиться в деревообробному цеху. Справжня трудова династія!

НОВА БРИГАДА

alt

Одного пилорамного цеху, який давно діє на лісопункті «Березівка», вже замало, аби виготовляти ту кількість пиломатеріалів, що замовляється за контрактами з­за кордону. Тому три місяці тому на основній базі підприємства облаштували ще один цех: майже за мільйон гривень придбали брусовочний верстат польського виробництва Вальтер, який розпилює ліс­кругляк на обрізну дошку та брус. А от довгий транспортер, по якому рухаються колоди, працівники лісгоспу зварили з різних деталей та металевих частин самі. І, головне, в цех набрали нових робітників, які вміють працювати на такій пилорамі. На знімку – одна зі змін. Так сталося, що всі троє чоловіків – жителі одного села – Блідчі. Віталій МУСІЄНКО, Олександр ЯРЕМЕНКО, Микола КОВАЛЬЧУК (зліва – направо) розповідають, що донедавна працювали на приватній пилорамі. Проте без вагань перейшли в ДП «Іванківський лісгосп»: тут і зарплата – стабільна, і соціальний захист – високий, і навіть премію можна отримати…

БЛИЗЬКО 100 ГЕКТАРІВ

alt

заліснюють щороку на території Феневицького лісництва. Крім охорони лісових насаджень, вирощування молодого лісу – ще одне з важливих завдань його працівників. Лісник Анатолій НАСТЕНКО, старший майстер Дмитро РЕПІК, лісничий Вячеслав СЛОБОДЯН, помічник лісничого Богдан ЗЕЛІНСЬКИЙ, лісник Євгеній ПОЛЮЛЯХ (на знімку – зліва  направо) – всі вони так чи інакше докладають чималих зусиль, аби на піщаних грунтах (а такі тут майже всі 7238 га території лісництва) вкорінювались, росли і розвивались сотні тисяч саджанців, вирощених з насіння, зібраного в цих же лісах. І хоч хвороби дерев (той же жук­короїд) і тут допікають вже зрілі сосни, в лісництві намагаються оперативно реагувати на нові проблеми й виклики. І ліс живе! Й не тільки деревами й чагарниками. Гриби, наприклад, ростуть тут ледь не за порогом лісництва… А дикі звірі, за словами місцевих лісівників, так розплодились, що зустріти в гущавині лося, косулю чи оленя – зовсім не дивина. Не перший рік трапляються тут вовки та рисі. Тому гостям лісу радять бути обережними…

Сторінку підготувала

Ольга РОЗУМЕНКО.

Фото автора.