alt

Керівник багатотисячної профспілки

Публікації Трибуни Праці

alt

За кілька десятиліть журналістської роботи я написав немало різних статей. Але з найбільшою приємністю це робив і роблю, коли розповідаю про вихідців з нашого району, які досягли певних суспільних висот, вклад яких у розбудову нашої держави – помітний. Сьогоднішня розповідь – про Олексія Васильовича ЛИЧА (виходець із с. Тетерівське), керівника 40­тисячної профспілкової організації ДП НАЕК «Енергоатом».

alt

З командирами підрозділів підшефного 25 батальйону «Київська Русь».

alt

м. Миколаїв, після вручення автомобіля бійцям 79­ї бригади.


Він завжди  настроєний – психологічно, душевно – на допомогу людям. Й це підтверджують усі, хто знає цього життєрадісного, завжди оптимістичного чоловіка.

На початку нинішнього року на його сторінці в Фейсбуку  прочитав неймовірне (для багатьох!) повідомлення. Про те, що сім’я Личів вирішила передати свій котедж, в якому проживала багато років у м. Славутич, сім’ї загиблого на Сході України воїна. Безоплатно.

– А самі де тепер проживаєте? – запитую Олексія.

– Із 2002 року у місті Києві.

І переводить розмову з особистого на те, чим займається по роду діяльності. Знаючи його скромність, ведемо бесіду, але не забуваю про запитання, які планував йому поставити.

Особлива тема для Олексія Лича – благодійна діяльність профспілкової організації та колективу підприємства.

– Наша енергокомпанія є соціально орієнтованим підприємством і їй притаманні усі риси, що це характеризують: починаючи від потужного соціального пакету для працівників та членів їх сімей і закінчуючи суспільно важливими благодійними та гуманітарними загальнодержавними акціями.

Окремим напрямом у цій благородній місії стоїть допомога учасникам  бойових дій на Сході України. Працівники «Енергоатому», які відповідають за ядерну, радіаційну та енергетичну безпеку України, звільнені від призову в зону проведення так званої АТО. Тому з першого дня  подій на Сході України своїм завданням – як кожен працівник, так і загалом профспілкова організація нашої компанії визначили надання максимальної допомоги тим, хто за нас і замість нас ризикує там своїм життям, відстоює територіальну цілісність та незалежність України.

За час військових дій окремими працівниками та профспілковою організацією «Енергоатому» було зібрано й направлено на ці гуманітарні цілі більше 20 млн.грн. Тільки персоналом автотранспортного підрозділу Южно-Української АЕС у вільний від роботи час відремонтовано більше 100 одиниць військової техніки.

Під опікою профспілкової організації Компанії перебувають також більше однієї тисячі інвалідів Чорнобиля.

У благодійних акціях, що проводяться у нашій Компанії, беруть участь не тільки первинні профспілкові організації, а й окремі працівники та члени їх сімей.

– У цьому ключі – допомоги іншим людям, зокрема, своїм землякам – безперечно, сприймається й інший твій особистий помітний вчинок: спорудження у нашому рідному Тетерівському за власні кошти (зі скромною допомогою інших земляків) невеличкої церковки для віруючих односельчан. Наша газета ілюстровано про це розповідала жителям Іванківщини і знаю, що було дуже багато схвальних відгуків…

На таке моє зауваження відповідає теж просто:

– Не зробити цього, маючи можливість, гріх було б…

І знову намагається більше розповісти про свої робочі, так би мовити, питання.

– А давай все таки перейдемо до того, як ти вийшов на такий рівень…

– Все, як у багатьох буває… У 1980-му році прийшов працювати на Чорнобильську АЕС електромонтером. З часом посади й робота змінювались. Став майстром відповідальної дільниці виробництва, потім колектив станції обрав мене головою своєї профспілкової організації. Послужний список на сьогодні завершився нинішньою посадою, а також – суміжною: я є ще й заступником голови Атомпрофспілки України, котра об’єднує більше 68 тисяч членів профспілки…

Я слухав свого співрозмовника і думав: але ж не кожен, навіть дуже старанний і відповідальний фахівець, так «росте» і так ефективно може давати ту віддачу, якої очікують від нього на певній посаді. Значить, щось і від природи – потенційне – спрацьовує: те, що закладене в людині. Дві вищі освіти, які він здобув, – економічну і організаторську, можна так сказати (як магістр міжнародного менеджменту), – лише додаткові фактори, що дозволяють повністю самореалізуватися багатій внутрішньо особистості.

До речі, такими були і його батько та брат Микола, мій колишній однокласник. Царство їм небесне!..

Ще один характерний штрих до портрета земляка: його відкритість навіть для незнайомих людей. Давно помічав: відповідає або сам телефонує пізніше (якщо не може зразу відповісти) навіть на незнайомі номери. Сьогодні це не кожному притаманне…

Або ось такий приклад. Концерт майстрів естради ПК «Енергетик» Южно-Української АЕС, яким Олексій Лич та його колега Григорій Муляр, один з керівників ДП НАЕК «Енергоатом», порадували нещодавно педагогів та бібліотечних працівників району, викликав захоплення і в глядачів, і в користувачів ФБ, де було поширено фотоінформацію про цей захід та його технічне забезпечення. Так от, побачивши красивенні гастрольні декорації гостей, я запитав  його, чи не можна такі мати і в Іванківському РБК. З його допомогою…

– Будуть, – була коротка відповідь. – Замовляйте, оплатимо.

…На піджаку  парадного костюма вже б не помістилися нагороди, які має Заслужений енергетик України, кавалер ордена «За заслуги» третього ступеня Олексій Лич. Якби він їх захотів усі надіти… Але він не любить  цього робити. Хоча вони – відзнаки його вагомого вкладу в різні значні державні й духовні справи. Навіть точного ліку їм не знає: я переконався в цьому. Бо не заради нагород живе й працює!

…Думаю, що й цих кількох штрихів досить, аби скласти уяву про нашого земляка, його спосіб мислення і дій, про його життєву позицію, погляди на сьогодення.

Побільше б нам таких людей!

Павло СМОВЖ.