«ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ»: ЯКИМ ЦЕ БОКОМ ДО НАС?..

Публікації Трибуни Праці

 

 

Інтерв’ю «Трибуни праці» з Сергієм Мирним, головою Асоціації чорнобильського туризму, директором з науки і розвитку туроператора «ЧОРНОБИЛЬ ТУР».

– Пане Сергію, вашу діяльність в Україні і за кордоном пов’язують з формуванням і розвитком такого явища як «чорнобильський туризм». Що це за явище і які масштаби воно має зараз?

– Офіційно такого терміну, як «чорнобильський туризм», в нашій країні не існує. Але реально під цими словами ми маємо на увазі проведення ознайомчих екскурсій і турів у Чорнобильську зону відчуження для всіх, хто бажає подивитись на її природні ландшафти, на місто Прип’ять, на саму ЧАЕС, на об’єкт «Укриття».

За останні роки чорнобильський туризм логічно влився у нормальне життя всієї туристичної галузі України. До цього він розвивався доволі повільно: з огляду на специфіку відвідуваної території. Так, на початку своєї діяльності ми організовували ознайомчі тури на один день. Але відвідувачі почали казати, що цього мало, і тоді ми взялися проводити тури на два дні. Тепер вже робимо триденні, п’ятиденні і навіть семиденні тури та значно збільшили кількість маршрутів. Ви, мабуть, не повірите, але зараз у Чорнобильську зону люди вже їздять… у відпустку. І ми у «ЧОРНОБИЛЬ ТУРі» зробили навіть повітряні маршрути, щоб можна було політати над зоною на спортивному літаку або на гелікоптері. Зараз у вихідні перед в’їздом у 30­км зону стоять колосальні черги громадян з усіх країн світу, які хочуть туди потрапити.

– Тобто, ви стверджуєте, що для України – це вид туристичної діяльності, що розвивається і має перспективи?

– Так, відбувається не тільки кількісне, але і якісне зростання цього саме туризму, він стає більш комплексним і насиченим. Останні три роки поспіль ми бачимо практичне подвоєння кількості відвідувачів зони відчуження. За прогнозами, у цьому році зростання буде десь у півтора раза, тобто, приблизно, її відвідає 45­50 тисяч бажаючих. Як ми бачимо, це крупне і динамічне явище, і, якщо не буде якихось надзвичайних глобальних, міждержавних чи суто українських форс­мажорних обставин, то через кілька років таких туристів буде до 100 тисяч на рік.

А ми вже зараз розробляємо експериментальний водний маршрут туру на судні на підводних крилах «Ракета», яке  перевозитиме відвідувачів швидко, з комфортом і гарними краєвидами. Також серед перспективних – тури для натуралістів, у тому числі нічні тури, які зараз практикуються у винятковому порядку  для тих, хто хоче поспостерігати за птахами і тваринами.

– А як взагалі вам прийшла ідея організовувати екскурсії і тури в зону ЧАЕС, що підштовхнуло до цього?

– Постіндустріальний туризм до місць, пов’язаних із глобальною аварією на АЕС, є невід’ємним елементом системи заходів з подолання негативних наслідків і нормалізації життя після аварій. Адже такий туризм піднімає економіку районів, прилеглих до зони відчуження, та сприяє психологічній реабілітації місцевих жителів і ліквідаторів. Крім того, він є важливим символом­меседжем для суспільства та практичним кроком до нормалізації ситуації, потужним і наочним інструментом для інформування й освіти суспільства та фахівців з питань, пов’язаних із радіаційною безпекою, цивільною обороною та використанням ядерної енергії.

Власне тому й працює “ЧОРНОБИЛЬ ТУР”, тому й були створені Асоціація чорнобильського туризму як така, що об’єднує чорнобильських туроператорів, заклади гостинності та туризму районів, прилеглих до цього регіону, а також Асоціація чорнобильських туроператорів – для підвищення якості та безпеки туристів, сертифікації та стандартизації.

Ми задаємо тренди саме чорнобильського туризму, контролюємо якість послуг – беремо участь у міжнародних виставках, щоб люди, які цікавляться Чорнобилем, могли побачити наш стенд і отримати необхідну інформацію про тури в зону відчуження. Займаємося науково­дослідною роботою: наприклад, науковим підрозділом «ЧОРНОБИЛЬ ТУРу» була створена найповніша та найдетальніша мапа зони відчуження. Зараз нею, зокрема, користуються і Державне агентство зони відчуження (ДАЗВ), і прикордонники, і поліція.

– Наскільки безпечно зараз відвідувати зону відчуження?

– Я належу до тих людей, кого в нашій країні називають ліквідаторами. З Чорнобильським регіоном я вперше ознайомився саме у 1986 році, коли служив командиром взводу радіаційної розвідки. Я добряче поміряв Чорнобильську зону тоді, багато замірів роблю й зараз. За тридцять один рік ситуація в зоні дуже змінилася: випромінювання в центрі Зони зменшилося приблизно у 1000 (тисячу!) разів. Зараз за день типової автобусно­пішохідної екскурсії в Зону (приблизно 8 годин) туристи отримують гамма­дозу в межах 2­4 мкЗв – таку саму дозу отримує людина за одну годину польоту в літаку!

Додам, що у 2017 році були проведені обстеження гідів «ЧОРНОБИЛЬ ТУРу», які провели близько 100 і більше днів у зоні. Так от, що стосується внутрішнього опромінення, виміри, проведені на прецизійному експертному лічильнику випромінювань людини «СІЧ», показали, що вміст радіоактивного цезію в їхніх організмах знаходиться в межах норми для жителів міста Києва. Тому зараз відвідування зони з точки зору радіаційних ризиків є безпечним!

Я наведу такий яскравий приклад. Серед гостей нещодавнього семінару Асоціації чорнобильського туризму в зоні відчуження був один з керівників Іванківського району, який багато разів відвідував її у справах. Ми йому дали дозиметр, як і всім нашим туристам, і я був дуже здивований, коли цей досвідчений чоловік, якого ми спитали про те, що його вразило найбільше під час відвідування зони, відповів: «Я вражений, наскільки там малі рівні радіації…».

Зауважу, що в сусідній Білорусі чорнобильський туризм зараз стає державною політикою. Нещодавно я був там на конференції  в Поліському державному радіаційно­екологічному заповіднику з цієї дуже актуальної теми. Так от, білоруси дуже хочуть з нами скооперуватися: розглядають питання транскордонних туристичних маршрутів, водного сполучення, яке є дуже зручним.

– А які кошти залучає чорнобильський туризм у країну?

– «ЧОРНОБИЛЬ ТУР» у 2013 році зробив перше дослідження чорнобильського туризму. Зокрема, ми опитали наших туристів: скільки вони перебуватимуть в Україні? Скільки коштує їм за цей час  проживання? Скільки вони планують витратити коштів, перебуваючи в Україні? І ми були вражені, коли середню суму їхніх витрат перемножили на загальну кількість туристів… Виявилось, що це  мільйон доларів США! Зараз чорнобильські туристи з усього світу вкладають в Україну, ймовірно, близько 10 мільйонів доларів щорічно. Це серйозна інвестиція. Причому, вона не вимагає жодної бюрократії, щоб їх адмініструвати! Треба тільки створити умови, щоб туристи ці кошти «віддавали» Україні.

– А як, на вашу думку, Іванківський район може вписатися в цю туристичну діяльність?

– Наведу приклад. Інформаційний центр на КПП «Дитятки», нещодавно відкритий нами за підтримки ДАЗВ та вашого району – це 13 робочих місць, з них п’ять – безпосередньо в Іванківському районі. Але весь турпотік від Іванкова через КПП «Дитятки» іде безпосередньо в зону і дуже мало послуг для туристів надається у самому  районі. Отже зараз мова йде про те, щоб відкрити КПП «Зелений мис» біля села Страхолісся. Тут дуже цікаві і самосели в Зоні, і природні місця біля дельти річки Прип’ять. Поліський район зацікавлений, щоб КПП відкрили і в них – щоб частина туристів їхала через їхню територію. Білоруси теж хочуть, щоб водні тури річкою Прип’ять ішли і через них…

Отже, треба детально вивчати всі можливості. Наприклад, до нас звертаються велосипедисти: хочуть кататися по зоні на своєму двоколісному транспорті. Зараз цього робити не можна, але ми могли б їм запропонувати комбіновані тури: щоб вони каталися по Іванківському району, а потім ми їх на автобусах відвозили б у саму зону. Я теж велосипедист і завжди кажу, що ваш район – це рай для велосипедиста: тут красиві й відносно хороші дороги, порівняно мало транспорту.

Ми в Асоціації чорнобильського туризму не сидимо на місці, а, так би мовити, перебуваємо в постійному русі, в роботі. Нещодавно, наприклад, ініціювали створення Всеукраїнського маршруту індустріального туризму. Такий маршрут потрібен для того, щоб долучитися до існуючої мережі Європейського маршруту індустріальної спадщини і розширити його на промислові об’єкти України, зміцнювати імідж нашої країни як держави індустріальної. До першого варіанту маршруту включені найвидатніші промислові підприємства та музеї України. І Чорнобильська зона входить, як об‘єкт постіндустріального туризму.

Після розробки маршруту написали звернення до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, де запропонували у рамках Українського року культурної спадщини подати Попередню заявку на включення Чорнобиля до Списку місць Світової спадщини ЮНЕСКО, розглянути можливість подання інших місць індустріальної спадщини України до цього Списку. Та надати підтримку на найвищому державному рівні створюваному Всеукраїнському маршруту індустріального туризму.

Для зацікавлених ми також проводимо виїзні семінари: щоб вони знали, що таке чорнобильський туризм. Збираємо разом представників туристичної галузі України, ЗМІ, представників Іванківського району, представників ДАЗВ. І, до речі, одна з проблем, яку ми ідентифікували під час таких семінарів, полягає у фактичній відсутності комунікації між керівництвом зони і жителями територій, що до неї прилягають.

– Ви в жовтні ц.р. на науково­практичній конференції в Іванкові казали, що для бажаючих жителів нашого району можете проводити такі тури і екскурсії безкоштовно. Наша газета про це написала…

– Так, ми готові безкоштовно організовувати екскурсії в Зону для жителів вашого району на місцевих (ваших) автобусах, щоб люди на власні очі могли побачити сьогоднішнє життя зони відчуження, оцінити позитивні зміни в ній. Щоб це зробити, необхідно,  аби  ДАЗВ ввела правило безкоштовного відвідування зони для екскурсій жителів прилеглих районів.

– А якщо хтось із наших жителів побажає побачити якісь об’єкти типу централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, яке зараз почали будувати в зоні відчуження?..

– Відвідування  об’єктів, про які ви кажете, здійснюється відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Їх має забезпечувати експлуатуюча організація. У випадку згаданого вами сховища – це НАЕК «Енергоатом». Наскільки мені відомо, громадяни України в установленому порядку з екскурсійною метою можуть відвідувати об’єкти АЕС, які входять до складу цієї компанії. А, отже, років через два, коли буде збудоване це сховище, можна буде і його відвідувати в установленому порядку. І якщо будуть такі бажаючі, ми зв’яжемось з Енергоатомом і організуємо для них екскурсії.

– Дякуємо за  інтерв’ю, пане Сергію. Що б ви хотіли сказати  читачам «Трибуни праці» наостанок?

– Хочу сказати для всіх іванківців, що існує такий японський ієрогліф до слова «криза». Він складається з двох ієрогліфів, які означають «зміна» та «можливості». А, отже, після тих криз, що спіткали нас в останні десятиліття, ми маємо віднайти нові можливості для розвитку своєї країни і свого краю. Думаю, що чорнобильський туризм надає Іванківщині значні, ба – навіть виняткові, можливості.