«Забастовка» іванківських поштовиків

 

 

Ще  9 січня мені дзвонили з різних кінців району обурені передплатники «Трибуни праці» та інших друкованих видань. Виявляється, що в ц.р. до багатьох населених пунктів не доставлялися різні  поштові відправлення через те, що  в Іванкові страйкували  працівники так званих «передвижок», які розвозять автомобілями кореспонденцію, пресу та інше по тих селах, де немає своїх поштових відділень. Причина вияву такого серйозного невдоволення – низькі зарплати. За які вже неможливо  нормально жити людям навіть при максимальному обмеженні себе у всьому.

Перед написанням цих рядків мав бесіду – емоційну, гірку – з іванківськими листоношами. Найвища зарплата в однієї з них (обслуговує житловий масив «Мурашки») – 0,9 мінімальної зарплати в Україні. Тобто, 3200 х 0,9 = 2880 грн. (нарахованих на папері). На руки – 2289 грн…

Решта сумлінних досі жіночок працюють на 0,7 та  0,6 мін. з/пл. і т.д. Рахуйте самі їх статки…

І не порівнюйте, будь-ласка, із зарплатами, преміями та різними надбавками столичних чиновників «Укрпошти». Бо коли я сказав, що по півмільйона в місяць її керівники отримують, знаюча людина зауважила: «Беріть вище!..»

Саме й через таке «розшарування» в оплаті праці у приватизованій і активно нині комерціалізованій системі «Укрпошти» в багатьох селах і нашого району преса не потрапляє вчасно до читачів: немає кому розносити газети.

Виявляється, на повний мінімальний оклад сьогодні треба листоноші проходити щодня по 16 км. З нелегкою сумкою на плечах. З хати в хату. По дощу й калюжах, по коліна в снігу іноді, по морозу…

Цікаво: а якби комусь із керівників «Укрпошти» довелось за такі справді сьогодні копійки це робити? Що б тоді було?..

Чи не тому вони видали торік наказ, згідно з яким пресу дозволяють доставляти передплатникам протягом … чотирьох днів?!

Ця сьогоднішня моя розповідь про одну з проблем  «Укрпошти» – лише один з фрагментів  боротьби за соціальну справедливість у цьому відомстві. Бо раніше подібні проблеми стояли не так гостро: їх «гасила» функція поштовиків по доставці значної частини пенсій… Тепер же вони все більше спрямовуються в банки. І якщо це вигідно комусь, хто в меншості, то зовсім не вигідно більшості, особливо – селянам. Черги біля райцентрівських банкоматів – тому підтвердження.

Та, на жаль, мало хто сьогодні у «верхах» зважає на «низи».

Тому свої права слід виборювати! Скрізь. Усім.

Павло СМОВЖ.