Невже  не відають, що творять?..

 

Мало того, що нас шокують постійно наші «верхи», то ще й «низи» самі себе і оточуючих теж нерідко шокують…

У перші дні січня  2018 року в Іванкові по центральній вулиці І. Проскури стали «кронувати» красиві  й ще не старі дерева – липи і каштани. Не можна було спокійно дивитися на цю картину! Особливо – біля другої райцентрівської школи. Адже вони з цього боку захищали дітей і педагогів від зайвого шуму інтенсивного автомобільного руху, пішоходів у літню спеку – від все палючішого з кожним роком сонця. А легені всіх разом – від певної кількості шкідливих речовин у повітрі: листя дерев поглинає якусь їх частину. (Чого тільки вартий дим від ТЕС, що часто-густо накриває селище: адже роза вітрів така, що переважно вони дмуть у нашій місцевості з північного заходу на схід і південний схід…).

Закономірно, що в багатьох людей виникло обурення діями комунальників ВУЖКГ, які виконують цю роботу так по-варварському…

– Це не ми, це  влада так вирішила….

Такі слова я почув від головного інженера цього підприємства, який контролював тут роботу.

– Це не я вирішував, – заявив мені заступник селищного голови В. Грищенко, – а  виконком…

Читаю рішення виконкому селищної ради №211 від 07 грудня 2017 р. Другий його пункт гласить: «Надати дозвіл КП Іванківської селищної ради «ВУЖКГ» на кронування (виділено мною – П.С.) алеї каштанів та лип вздовж вул. І. Проскури».

Але відсутність розуміння і контролю за виконанням цього рішення (замість  кронування за існуючими вимогами й технологіями тут здійснено цілковите знищення крон дерев) свідчить про те, що і в селищній раді, і в комунальному управлінні не знають технології кронування. Хоча повинні дотримуватись відповідних вимог й законів, які регламентують подібні роботи і навіть передбачають відповідальність за неналежне їх виконання. (Див. про це в статті на 4 стор.).

… У селищній раді дивуються: вони ж не перший рік це роблять, чому досі не було такого масового обурення жителів Іванкова?..

Було. У знаючих і небайдужих людей. А таких  з кожним роком більшає.

Що мене ще здивувало: на запитання, скільки виділено на цю роботу коштів, почув: «Оплачувати будемо по факту…».

– А за якими розцінками чи критеріями, скільки «коштує» одне дерево?..

Відповіді на це я не отримав.

Далі слово передаю колезі-журналісту, яка досліджувала подібну ситуацію в різних містах України. Адже така проблема – не лише іванківська. Вона вже дійсно всеукраїнська.

 

Павло СМОВЖ.

Фото автора.