
Невже не відають, що творять?..
Мало того, що нас шокують постійно наші «верхи», то ще й «низи» самі себе і оточуючих теж нерідко шокують…
У перші дні січня 2018 року в Іванкові по центральній вулиці І. Проскури стали «кронувати» красиві й ще не старі дерева – липи і каштани. Не можна було спокійно дивитися на цю картину! Особливо – біля другої райцентрівської школи. Адже вони з цього боку захищали дітей і педагогів від зайвого шуму інтенсивного автомобільного руху, пішоходів у літню спеку – від все палючішого з кожним роком сонця. А легені всіх разом – від певної кількості шкідливих речовин у повітрі: листя дерев поглинає якусь їх частину. (Чого тільки вартий дим від ТЕС, що часто-густо накриває селище: адже роза вітрів така, що переважно вони дмуть у нашій місцевості з північного заходу на схід і південний схід…).
Закономірно, що в багатьох людей виникло обурення діями комунальників ВУЖКГ, які виконують цю роботу так по-варварському…
– Це не ми, це влада так вирішила….
Такі слова я почув від головного інженера цього підприємства, який контролював тут роботу.
– Це не я вирішував, – заявив мені заступник селищного голови В. Грищенко, – а виконком…
Читаю рішення виконкому селищної ради №211 від 07 грудня 2017 р. Другий його пункт гласить: «Надати дозвіл КП Іванківської селищної ради «ВУЖКГ» на кронування (виділено мною – П.С.) алеї каштанів та лип вздовж вул. І. Проскури».
Але відсутність розуміння і контролю за виконанням цього рішення (замість кронування за існуючими вимогами й технологіями тут здійснено цілковите знищення крон дерев) свідчить про те, що і в селищній раді, і в комунальному управлінні не знають технології кронування. Хоча повинні дотримуватись відповідних вимог й законів, які регламентують подібні роботи і навіть передбачають відповідальність за неналежне їх виконання. (Див. про це в статті на 4 стор.).
… У селищній раді дивуються: вони ж не перший рік це роблять, чому досі не було такого масового обурення жителів Іванкова?..
Було. У знаючих і небайдужих людей. А таких з кожним роком більшає.
Що мене ще здивувало: на запитання, скільки виділено на цю роботу коштів, почув: «Оплачувати будемо по факту…».
– А за якими розцінками чи критеріями, скільки «коштує» одне дерево?..
Відповіді на це я не отримав.
Далі слово передаю колезі-журналісту, яка досліджувала подібну ситуацію в різних містах України. Адже така проблема – не лише іванківська. Вона вже дійсно всеукраїнська.
Павло СМОВЖ.
Фото автора.