Відлуння  грози

Публікації Трибуни Праці

 

Україна свята!

Ти моя поруйнована хата,

Недописаний вірш,

ти гірке, не допите вино.

Важко зараз тобі,

нас у тебе не так

вже й багато,

Щоб у землі родючі

дітей засівать, як зерно…

Українці мої!

Ви у праці

і в пісні зміцнились,

Тільки лагідне слово

не скоро осушить сльозу…

І тобі, Україно,

напевно, ніколи

й не снилось

Серед мирного неба

побачить зрадливу грозу.

Україна вола:

«Об’єднайтесь,

забудьте про чвари!

(У пекельнім вогні

божевільно синів

пригорта).

Ми ж бо мудрий народ,

Ми ж бо нація –

не яничари!»…

О, мої українці,

моя Україно свята!

Як же хочеться вірить,

що неспокій нас

скоро залишить,

Й благодатні вітри

весну переможну внесуть!

…А події на Сході

все жахливу історію пишуть.

І з її сторінок

проглядає розхристана суть…

Віра Штурмак.