Відлуння грози
Україна свята!
Ти моя поруйнована хата,
Недописаний вірш,
ти гірке, не допите вино.
Важко зараз тобі,
нас у тебе не так
вже й багато,
Щоб у землі родючі
дітей засівать, як зерно…
Українці мої!
Ви у праці
і в пісні зміцнились,
Тільки лагідне слово
не скоро осушить сльозу…
І тобі, Україно,
напевно, ніколи
й не снилось
Серед мирного неба
побачить зрадливу грозу.
Україна вола:
«Об’єднайтесь,
забудьте про чвари!
(У пекельнім вогні
божевільно синів
пригорта).
Ми ж бо мудрий народ,
Ми ж бо нація –
не яничари!»…
О, мої українці,
моя Україно свята!
Як же хочеться вірить,
що неспокій нас
скоро залишить,
Й благодатні вітри
весну переможну внесуть!
…А події на Сході
все жахливу історію пишуть.
І з її сторінок
проглядає розхристана суть…
Віра Штурмак.