НЕХАЙ ЖИВЕ НАША МІСЦЕВА THE DAILY TELEGRAPH!

Публікації Трибуни Праці

 

Маю кілька думок щодо ситуації, яка склалась навколо нашої “Трибуни праці”. І ось яких. Зроблю акцент, що саме “нашої”, а не когось особисто. Адже “Трибуна” (так часто називаємо газету коротко)  опосередковано слугує навіть тим, хто налаштований до неї негативно. Бо ми живемо в соціумі, а не кожен в своїй норі.

Наприклад, дізнатися про смерть чи ювілей якогось умовного Іванова Івана Івановича, який хай навіть недолюблював “Трибуну”, чималому гурту людей вдасться саме з “Трибуни”. Я впевнений,  що наша газета для значної кількості людей нашого району має важливе значення. От візьмемо мене особисто. Так, я маю доступ до інтернету і всілякі гаджети, але мені подобається саме друкована газета. Бо “цифрову” новину вам не принесе листоноша, за нею не треба йти до поштової скриньки і її не можна розгорнути за ранковою кавою. Я зараз живу й працюю в Києві, та у вихідні приїжджаючи  в рідний Іванків до мами, – з радістю беру в руки паперовий примірник «Трибуни праці» й читаю її першою. Нерідко забираю з собою.

Якось мав нагоду свого часу подорожувати Україною за допомогою велосипеда. І часто-густо в маленьких містечках Поділля чи, наприклад, Карпат або Криму я купував місцеву пресу. Бо ж саме місцева газета з невеличкої локації в змозі доповнити враження від особистого знайомства з цією місциною. Розгорнувши “Панораму Мукачево”, “Життя Старокостянтинівщини” чи феодосійську “Кафу”, можна було побачити те, чим живе місцевий люд:  чим переймається, за що переживає і які приводи для гордощів має. Того не видно на вулицях або в інтернет-просторі. Бо за газетними рядками стоять живі люди, і, як правило, вони фахівці своєї справи. І саме в розрізі регіональної преси це відчувається яскраво.

“Трибуна праці” на фоні подібних видань часто виглядає краще! Бо ж за нею стоять фахівці високого гатунку. А ще вона має свою, вже величезну, історію. І в наших силах цю історію продовжувати й берегти. А місцеві можновладці, які виступають проти “районки”, мінімум показують свою недалекоглядність. Прикладів цьому – немало. Навіть такий: різати дерева по вулицях, щоб не прибирати листя… А те, що кліматичні умови за останні кілька років у нас стали такі, як за 400 км на південь, то в розрахунок не береться. Але це – окрема історія, яку також можна обговорювати за допомогою якісного інформаційного майданчика нашого району – “Трибуни праці”.

Отже, моя думка проста – “Трибуні” – бути! Нехай живе наша місцева The Daily Telegraph!

З повагою –

Арсеній БІЛИЦЬКИЙ,

смт  Іванків – м. Київ.