Березень ­2018

 

Людино, не поспішай, зупинись.

Як гарно сьогодні – ти озирнись.

Яка чарівна навколо зима –

Нічого, що

трішки спізнилась вона.

Дерева у шуби

вдяглись з опівночі,

Будинки насунули шапки на очі.

А снігу метрова навкруг глибина:

Це просто зустрілись

зима і весна…

Зазвичай, шпаки у цей

час прилітають,

Граки на дорозі поживу шукають.

Та березень нас усіх здивував:

Картини мороз

на вікні змалював.

 

А лелеки повернулись додому…

Як же їх  попередити і зупинить?

“Почекайте, хороші,

у нас ще зима,

Ще водойми замерзлі,

промоїн нема”.

Та не слухають горді

птахи остороги,

Збирають валізу

свою у дорогу.

Сьогодні пара лелек прилетіла,

Холодом рідна земля їх зустріла.

Кружляли вони

над селом і полем,

Сумно шукали гніздо

своє з болем.

А навколо лише

білий, білий сніг,

Замерзли вже крила:

де ж рідний поріг?

О горді птахи,

опустіться з неба.

Щоб вижити,

вам допомога треба.

Ідіть до людей,

вони вас врятують,

Вони відігріють і нагодують.

Та не чують горді птахи,

пролітають…

І навколо сумно,

сумно кружляють.

Вони ж так раділи –

додому летіли.

Назад повернутись

уже нема сили…

Ніна МАЛАШЕНКО,

с. Оране.