В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ…
…І знову надворі весна,
Дерева вже вкрились цвітом,
І нас зачарує вона,
На зміну їй прийде літо.
Але не усім будуть пташки
Весело так співати,
Бо он, серед поля, ромашки
В бою не прикрили солдата…
«Не стало одного солдата» –
Нам скажуть в вечірніх новинах…
Для когось же був він татом,
А, може, ще просто сином.
Для когось – другом єдиним,
Для когось – рідненьким братом…
Не стало одної людини…
Хіба це велика втрата?
Хіба зупиняється час на місці?
Хіба завмирає життя?..
І сонячні промені світять крізь листя,
І новому дню так радіє дитя.
Прокиньтеся, люди!
Велика це втрата,
Безмірна скорбота, печаль, журба.
Це горе, це пам’ять, це чорна дата:
Нам крила ламає болюча війна!
Давайте молитись за кожен подих
Всіх тих, хто в пекельнім бою
Собою боронить і небо, і води –
Квітучу Вкраїну свою.
Олександра РОГАЛЬЧУК,
11 років, с. Оране.
8.05.2018 р.