В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ…

 

 

…І знову надворі весна,

Дерева вже вкрились цвітом,

І нас зачарує вона,

На зміну їй прийде літо.

Але не усім будуть пташки

Весело так співати,

Бо он, серед поля, ромашки

В бою не прикрили солдата…

«Не стало одного солдата» –

Нам скажуть в вечірніх новинах…

Для когось же був він татом,

А, може, ще просто сином.

Для когось – другом єдиним,

Для когось – рідненьким братом…

Не стало одної людини…

Хіба це велика втрата?

Хіба зупиняється час на місці?

Хіба завмирає життя?..

І сонячні промені світять крізь листя,

І новому дню так радіє дитя.

Прокиньтеся, люди!

Велика це втрата,

Безмірна скорбота, печаль, журба.

Це горе, це пам’ять, це чорна дата:

Нам крила ламає болюча війна!

Давайте молитись за кожен подих

Всіх тих, хто в пекельнім бою

Собою боронить і небо, і води –

Квітучу Вкраїну свою.

Олександра РОГАЛЬЧУК,

11 років, с. Оране.

8.05.2018 р.