9 ТРАВНЯ ДЛЯ МЕНЕ – ДЕНЬ ПРАДІДА…

Публікації Трибуни Праці

 

 

У мене в родині ніколи не було «побєдобесія» на 9 травня. Мабуть, тому, що два прадіди, мобілізовані у червні 1941 року, не мали орденів і не дійшли до Берліна. Вони взагалі не повернулися з фронту: родина отримала «похоронки»… А дід Аркадій, бабусин брат, якого 13-річним забрали на примусові роботи до Німеччини, про війну говорити не любив.

Років до семи 9 травня мені й справді здавалося якимось святом. Відзначали його в 1990-ті в нашому провінційному містечку із радянською помпезністю – духовий оркестр під керівництвом мого діда Леоніда Прокоповича Патичука видавав гучні марші, всюди було яскраво від червоних і жовто-гарячих тюльпанів, важких від дощу суцвіть бузку. А ще мені купували морозиво…

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Олександра ВАСИЛЕНКО.